«Нам, Пінгвінам, треба триматися купи. Якшо падає дощ і лише в одного пінгвіна є парасоля, то він обов’язково поділиться нею з двома іншими пінгвінами...»   Цьогоріч Перший український театр для дітей та юнацтва відзначає свій 95-й день народження. За останні роки тут багато змінилося, тож кожен новий сезон «Театр для дітей...» зустрічає із значними новаціями. Здебільшого, прямуючи до кращого.    

Вечірня сцена, або як її ще називають – сцена для дорослих Першого українського театру для дітей та юнацтва сьогодні, 27 грудня, підсумовує творчий рік показом своєї останньої цьогоріч прем’єри, виставою «Крила ангела».    

12 листопада у 130 кінотеатрах на 150 копіях у національний прокат виходить широко розголошена стрічка Олеся Саніна, яка репрезентуватиме Україну у 2014 році на 87-й церемонії вручення премії «Оскар» в номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Як зазначає режисер, це безпрецедентні цифри для українського кіно, з якими на наші екрани дотепер виходили хіба великі американські блокбастери...    

  Відтепер завдяки Львівському театральному фестивалю «Drama.UA» у Львові діє «Перша сцена сучасної драматургії». З одного боку – це вузький нішевий театральний проект, з іншого – наразі єдина в Україні постійна платформа для постановок нової української та іноземної драми.    

 

  Добіг кінця мистецький проект CrossArt, що впродовж двох місяців з 10 липня до 11 вересня, наповнював життям львівську галерею Primus. У цей час простір галереї був не лише виставковим центром для молодого покоління митців, котрі працюють у різних напрямках мистецтва, але й територією для спілкування, обміну досвідом та дискусій творчих та цікавих особистостей з України, Польщі і не лише.   Фото: Ігор Сальніков.  

 

 

Другий тиждень поспіль Перший український театр для дітей та юнацтва збирає радісні враження малюків та захоплені відгуки батьків про прем’єру вистави «Beautiful Карпати» авторства однієї з провідних актрис театру, а тепер ще й режисера Ольги Гапи.    

Як у 1939 році дідусь знаменитого плакатиста, професора Краківської Академії Мистецтв Пьотра Кунце тікав до Львова, до друзів, так і тепер, 75 років потому професор Кунце повертається сюди знову і знову. Також до друзів. І ніколи з порожніми руками, завжди з виставкою.