Закарпаття — як сама назва вказує лежить за Карпатами. Назва добра, але тільки для тих, що живуть від нього на схід. Для самих закарпатців справа представляється зовсім навпаки: Закарпаття для них Передкарпаття.  

Перший раз за тих кільканацять днів европейської пpoпacниці стрінув я вчора правдивого політика. Не якогось там "що чувати", або "ви чули, що"... а справедливого ґльобополітика, що справу трактує в широкім масштабі, відповідно до міжнародньої конюнктури.   Григорій Щикалович, досі незнаний і скромний радник-емерит скарбової палати.   Стрінув мене вчора на вулиці і виложив свій плян:   — Пане мій, — говорив, тримаючи мене за ґудзик — чудове положення, прекрасна конюнктура...  

Чогось так уже складається, що все під осінь починають по Львові кружляти страшні вісти. Як стада чорних круків обсідають камениці, площі і вулиці, мало того — голови мешканців і крячуть дикими голосами про жахливу всячину. Від цього в оброслих стає лубом волосся, в лисих виступає зимний піт, а жіноцтво дістає гусячу шкірку.   — Кра! Кра! Чи чули ви? Українці купують обєкти на периферіях міста згідно зі стратеґічним пляном... Кра-а-а!...  

Дрожу цілий за долю Закарпаття. Цеж наші рідні брати, дарма, що деякі вважають себе за тіточних. Коли вірити ґазетам, то там усі партії від  національних до москво- і мадярофільських видвигнули гасло самовизначення.  

Великі світові події зіпхали па десятий плян багато наших справ, які в нормальних обставинах булиб нам зганяли сон з очей, відбирали апетит, прискорювали биття (і так уже розтелепаного!) серця. Зріст доріжні, небезпека редукції, запротестований вексель, чи зафантовані статки — все це такі маленькі, такі мікроскопічні речі, що й не варт про них думати. Навіть вибори, чуєте, Панство!... Навіть вибори (поза кількома сотнями кандидатів на послів!) не викликують ніяких дискусій.  

Нині я мав страшенно дивне почування. Мало дивне! Таки дуже дурне. Як живу, як по світі швендяюсь, ще такого нe мав.   Подумайте тільки Ш[ановні] Громадяни (-нки)...   Зїв я рано снідання, закурив, убрався, пішов у редакцію, cів, узяв часопис до рук і — нараз мене не стало. Оглядаюся сюди-туди — нема. Ба, але не тільки мене! Не стало і всіх моїх редакційних товаришів.   Не була це ніяка дематеріялізація, ніяка шапка невидимка, а просто вітер, нірвана, ніщо.  

Хто вертався колинебудь з довшої відпустки до Львова, той знає, що зараз на Головнім Двірці груди немов замикають, лишаючи до віддиху тільки одну четверту легенів. Природа сама, відрухово боронить організм перед повітрям заповітреної столиці.

Відгуки дня.

Відгуки дня.  

Відгуки дня   Натуркали нам наші антропольоґи про красу нашого племени і ми повірили. — Українець? О, це гарний тип. Переважно чорнявий, тонконосий, високочолий, стрункий, вузький у поясі, широкий у плечах!