Нині я мав страшенно дивне почування. Мало дивне! Таки дуже дурне. Як живу, як по світі швендяюсь, ще такого нe мав.
Подумайте тільки Ш[ановні] Громадяни (-нки)...
Зїв я рано снідання, закурив, убрався, пішов у редакцію, cів, узяв часопис до рук і — нараз мене не стало. Оглядаюся сюди-туди — нема. Ба, але не тільки мене! Не стало і всіх моїх редакційних товаришів.
Не була це ніяка дематеріялізація, ніяка шапка невидимка, а просто вітер, нірвана, ніщо.
Не винен тому був ніякий стигматик, чародій чи індійський факір, а звичайний собі пересічний, навіть дуже пересічний „Гонєц Варшавскі".
Така собі ґазета, що терпить на подібну хоробу, як краківський Ікац.
Там була рецензія на книжку Порая-Пеленського, якого помішав з послом Пеленським, а помішавши витягнув консеквенції, що зраджують неабияке помішання.
Але не в тій саламасі річ.
При кінці статті була статистика одної меншини, яку… далебі не знаю, як назвати. Ми звикли називати її українською, але очевидно грубо помилялися і помиляємось. Бо зі статистики виходить ясно як парасоля, що справа не є така проста.
Отже: На 4.5 міліонів півофіцяльно признаних українців «Ґонєц Варшавскі» нараховує 1 міл. 200 тисяч русинів, 1 міліон православних поляків, 800 тисяч гр. католиків поляків — разом три міліони. Крім цього відтягає шляхту заґродову, лемків, бойків, і гуцулів, що напевно дасть разом з „тутейшими» півтора міліона, себто повних півпята міліона є неукраїнців.
Прочитав я написане, видруковане і несконфісковане і раптом почув, що розпливаюся, никну, а разом зі мною никнуть мої товариші. Нема нас у справедливій статистиці, то не істнуємо і в житті.
Хто знає як би те все було скінчилося, колиб не голос людини напевно записаної в статистиці (поляк, шляхтич і римо-католик!).
— Панове! Вас це болить?!
— Нас не болить, бо ми не істнуємо.
— Жарт-жартом. Вас це неправду болить?! То мене повинно боліти, не вас... Така статистика вам напевно шкоди не принесе.
— Добре вам, пане, казати: не принесе! Адже як так далі піде, то число українців у Польщі дасть... дефіцит?
— То ви робіть від себе другу статистику, але в тім самім стилі.
— Наприклад?
— Наприклад: статистика нараховує вас 4.5 міліона. Додайте до того 1200 тис. русинів, міліон православних поляків, 800 тис. греко-кат. поляків, а там лемків, бойків і гуцулів, завершіть те все „тутейшими" і подайте своє число українців.
— Маєте рацію. Зараз... Чотири і пів, пять і пів, шість, сім... Чи ви знаєте?.. Число відповідає дійсности!
[Діло]
18.09.1938