Відгуки  дня.   Вчорашнє „Діло» дійшло до читачів з великою білою плямою на саміськім переді. Навіть наголовка, навіть підпису автора не пощадив червоний олівець. Сяде читач „Діла" (а сподіваюся, що так само з нинішними числами двох інших  щоденників!) і пустить задуманий зір по білому полі.. — „Що там такого могло бути?!" —  скаже до себе.

Відгуки дня   Сидів собі як у Бога за дверми на тихім селі, у захиснім приходстві і дихав. Часописів не читав, листів не писав (нехай вибачать ті, що не дістали від мене вакаційного поздоровлення!), а дивився ях хмарки плинути, слухав як гаї шумлять, милувався сонцем і водою. Час до часу, щоб бути все таки в курсі діла слухав вечірнього щоденника, бо ануж війна на Далекім Сході або мир на Далекім Заході.

Відгуки дня.   Бережанщина спеціяльно приємна для ока. "...Ліси, діброви, гай, луги. А верхи гір"... Щоправда не сягають зір, але зате милують зір кожного, хто йде, їде чи живе серед них.

  Відгуки дня   Нераз іду і мрію: камениця з городцем, або хоч вілля з чотирма кімнатами і „прина­лежностями". Коли камениця, то велика, най­менше на вісім партій (не політичних !), а коли вілля, то обовязково з високим парканом, щоб ніхто мені не заглядав до городу.

Відгуки дня.   Просили мене дві пані з „Товариства Прихильників Українського Мистецтва": — Ходіть з нами до малярської домівки. Викручувався я як міг, але вкінці мусів піддатися. І не жалую...

В неділю вшановують наші спортовці ювилей «Просвіти»...

Багато є на світі людей, що люблять діти. У Львові здиблете їх на кожному кроці: в хаті, на вулиці, в кіні. — Ох, нині наша сусідка знов била свою малу. Чути було ляпаси крізь стіну, а мале так кричало, аж серце краялося. — Не розумію, як можна так дитину катувати. Таке звірство повинно бути поліційно каране. Це так у хаті. А на вулиці: — Дивіться, дивіть! Такий мороз, а воно босе!.. — Сирітка, певно. Гляньте як ніжками перебирав бідненьке. А ручки як базник... — Може й не мало нині ні рісочки в устах.

Відгуки дня.  

Відгуки дня     „Не важне те який капелюх людина носить, а те, на чім той капелюх сидить"… „Коралі густо, а в голові пусто"… „Форма полова, зміст то ґрунт"… І з цього пішло...

  Мій приятель після кожного метчу "України" приходить у понеділок до редакції понурий, захриплий і недобрий як шандар.