Щоби означити наше становище супроти нового намісника, треба взяти на увагу отсї мо­менти: полїтичну індівідуальність і партийну при­належність д ра Коритовського, полїтичні відно­сини, серед яких наступило його іменованє, вкінцї основну лїнїю нашої національної полїти­ки в Австриї.

(з ґазет)   Під таким титулом обговорює черновецька Україна прояви т. зв. "автохтонства", яке на її думку проявляєть ся не тільки на Буковинї, але в усїх частях укра­їнської териториї. І так в статї говорить ся про "автохтонства" правобережних і лївобережних Українцїв супроти себе, росийських Українцїв супроти австрийських, угорських Українцїв су­проти решти українського народу, галицьке "ав­тохтонство" супроти рос. Українцїв, вкінци про буковинське "автохтонство" супроти Галичан.

"Дзвін". Лїтературно-артистичний журнал. Рік 1913. Київ. Ч. 1. — "Українська Хата". Лютий 1913.)

  Писаня Маркіяна Шашкевича, видав Михай­ло Возняк (збірник фільольоґічної секциї Наук. Товар. ім. Шевченка у Львові) стор. 294 + XXI, ціна 4 кор.   В 1911 р. святкувало ся у нас сотну річ­ницю Шашкевичевих уродин. Найцїннїйшою па­мяткою з передювилейних праць лишать ся ста­тї д-ра В.Щурата*) про Шашкевнча, тривалу вартість в поювилейних видань матиме книжка, якої заголовок наведено на вступі, видана М.Возняком.

ДИЯЛЬОҐ.   Особи: Очевидно Гомер і побутовець. Гомер, один з найдавнїйших поетів сьвіта, родом Грек, невидю­щий, бо слїпий. Побутовець, один із модерних поетів, родом Українець, також слїпий, але з тою ріжницею, що в нього очи зовсїм здорові.   Сцена: Новітний Парнас.   Час: безпосередно по упадку Адриянополя.  

Володимир Бирчак: "1.000 000". Оповідан­ня. (Новітня Біблїотека, випуск 10). — "Літературно-Науковий Вістник" 1913 р. Книжка 1. за сїчень).  

Афоризми.    1.   Творець один хотїв сотворити великий твір Краси що пережив би його і найдальшим поколїням пригадував силу його духа. І думав він глибоко над твором своїм і сказав: „Покличу перше Правду Житя і добуду від неї всї тайни її. І прикликав творець Правду Житя, а вона йому повірила свої найглибші тайни. Коли одначе те стало ся, творець побачив, що дїла свойого ще не сотворить. І отсе він знов став глибоко думати і сказав : „Покличу тепер Мрію Ангелів і дитини і видру їй її красу".

(Дальше).

(Дальше). Як наш рецензент типу п. Евшана іґнорує собі за те глибші вимоги естетичної критики, те покаже нам подрібний розбір одної критичної статї п. Миколи Евшана, (того репрезентанта бі­блїоґрафічних фабрикатів, про котрого я згадав висше), яка на днях появила ся в однім новім видавництві о. н.: „Найновійша українська лї­рика“. Подивімо ся лиш уважно, що вміє п. Евшан сказати інтересного про найновійших лїриків.

(Дальше.)