Про студентів на майданах, світоглядні картини українців Сходу та Заходу, роботу журналістів у польових умовах та медіапростір в умовах Євромайдану «Z» поговорив з викладачем УКУ, медіакритиком та (тепер вже колишнім) керівником прес-служби Львівського Євромайдану, Отаром Довженком. Хоч ситуація наразі змінюється надзвичайно швидко, осмислювати процес варто вже.    

Влодко Кауфман – український художник-перфомер німецького походження, співзасновник та арт-директор МО «Дзиґа», один із засновників та кураторів «Тижня актуального мистецтва», художник-оформлювач багатьох книг... Оскільки пан Влодко, як і багато інших львівських митців, теж не втримався від відвідин київського Євромайдану, розмову ми розпочали саме з мистецтва «на Майдані»:   Влодко Кауфман, новий проект "Підпори", галерея Detenpyla, Львів  

29 грудня світову музичну громадськість сколихнула дуже прикра звістка з Польщі – помер Войцєх Кіляр (польск. Wojciech Kilar, 1932 – 2013). Для львів’ян це особлива втрата, адже Войцєх Кіляр народився у Львові і прожив тут перші роки свого життя. Завжди про Львів згадував у своїх інтерв’ю, підкреслюючи, наскільки важливим для нього залишається цей факт.    

Підсумковий огляд   Вільям Фолкнер. Світло в серпні. Роман. Переклад з англійської Олега Короля. Серія «Лауреати Нобелівської премії» – Київ: «Видавництво Жупанського», 2013. – 352 с.    

На день Христового Різдва припадає цього року 125-зіччя від дня народження письменника, літературознавця, професора Львівського університету Михайла Рудницького (1889–1975). Він пережив усіх свої товаришів з богемного літературно-мистецького об’єднання "Молода Муза", за винятком знаменитого композитора Станіслава Людкевича (1879–1979).   Михайло Рудницький біля бібліотеки Львівської політехніки. Світлина Володимира Мельника (бл. 1950 р.)  

    Торік у жовтні на Конференції єпископів Франції було затверджено новий переклад Біблії. Працювали над ним упродовж 17 років на замовлення Єпископської літургійної асоціації франкомовних країн за участі єпископів Північної Африки, Бельгії, Канади, Франції, Швейцарії та Люксембурга, було задіяно понад 70 фахівців.

Закономірність і гармонія усього, що відбувається навколо нас, хоч як би часом абсурдно це не звучало, є беззаперечним об’єктивним фактом. Саме такою була моя перша «підсумкова» думка після концерту 18 грудня у Львівській Філармонії.   Комусь Миколай носить подарунки під подушки, а львівським філармонійцям пасувало б різки. Зрештою, чого тільки їм?..  

Нова спроба «народження» львівського осередку Всеукраїнського об'єднання «Майдан» логічно закінчилася майже нульовим результатом – три години роботи запам'яталися не тільки бійкою в туалеті облради, а й палкими дискусіями, які наочно довели, що різні середовища по-різному бачать і способи утворення цієї організації, і шляхи її діяльності. А ще менше серед понад сотні присутніх відчувалося, що хтось має уявлення, як все це можна леґально заснувати.    

У книзі Олександра Ірванця «Вибране за 33 роки» (Київ: Laurus, 2013) немало віршів про вітчизну, написаних не конче із синівським захватом. Вітчизна може мати розміри дев’ятиповерхового панельного будинку, а може і збільшитися до міфологічного простору між Тігром і Ефратом з одного боку і Осло та Барановичами – з іншого. Один з парадоксів полягає в тому, що окремі твори Ірванця – про чужу вітчизну.    

Галерея працювала уже другий рік і мені почало видаватись, що майже усіх львівських художників, які творять у форматі файн-арту, я знаю. Але виявилось – це не так, вірніше, не зовсім так. Якось у суботу до галереї зайшла відвідувачка. Можливо, така, як інші, можливо – ні. Вона уважно і зосереджено ковзала поглядом по кожній роботі у всіх трьох залах. Біля котрогось живопису стояла довше, біля котрогось проходила, не спиняючись. Хоч не промовила й слова, вся її постать демонструвала задоволення. Нарешті підійшла до мене і сказала, що багато цікавих творів. Я погодилась.