В Україні, можливо, проявилися технології, поки що унікальні для світу, але феномен далеко не новий. Не мусите про світ журитися, бо він сам став настільки смішним, що вже нема з кого сміятися    

Ще однією цікавою метафорою у виставі є час:  якого вбивають, який помер, який зупинився. Але сама по собі ця тема не розкривається, а лише ретранслює іншу тему – божевілля, як відображення реального світу, де живе головна героїня.

Чимало викликів стоїть перед ІСК, викликів позірно простих – комунікаційних, аби об’єднувати небайдужих і сприяти синергії й втіленню виявів різних ідей різних людей. Аби за кілька років до Львова знову почали приїздити не лише на пиво та каву.

Виборці Володимира Зеленського переживають колективну ейфорію, а люди в ейфорії роблять багато дурниць

Його проза вкрай трагічна, це оповідь стиснутого рукою Долі серця, що не витримує, чує свій кінець і бодай перед ним хоче виговоритися, наче на сповіді ― тихо, дібраними словами, короткими реченнями, щоби тільки суть, тільки важливе, без прикрас. Та в цій стисненій до болю лапідарності і прозирає вся краса його вміло дібраних слів.

Говорімо зараз, щоб не було запізно. Робімо вчасно, бо потім 1) не до цього, 2) годі надолужити і неможливо виправити; 3) коштує незрівнянно більше зусиль і ресурсів, з-поміж яких найголовніший – життя людини. На тлі історії воно – сміховинно коротке, саме тому заслуговує на більшу увагу і пошанівок.

Сирії ще буде потрібно років сто, щоби відійти від війни. Ліван відійшов від війни швидко, тому що ніхто не чекав турботи та захисту від уряду

Це твір, сюжет якого розгортається наче на краю прірви, у ньому щосекунди відчувається присутність смерті та великої пристрасті. Ці два провідники, що вводять людину в справжнє життя, сплітаються тут у жаский вузол, розплутати який береться автор. Та він завжди посміхається собі у вус, наче Бог, бавиться зі своїми героями, підкидаючи їм випробування.

У Львові знищили більшість історичних аптек, які належали до родзинок міста та були пам'яттю про його славну історію. Чи можна зберегти бодай ті кілька, які ще залишилися?

Берґмана більше цікавила мистецька правда, а не сувора реалістичність. Твердження, вирази й образи активно кочують поміж його приватними нотатками, художньою та автобіографічною прозою, які ніби перетікають одна в одну. Берґманові книжки, які за останній рік побачили світ українською, народилися на острові Форьо.