Те, що писати вірші є для мене неминучим, я усвідомив десь усередині ‘90-х, а літературна критика була способом робити те, що хочеш і отримувати за це гроші.

Запишіть на Марека             ; наш коньяк                           нашу любов                     нашу пристрасть                    ці дві півонії пурпурові                    і ще кілька цигарок...               

Наступному поколінню треба просто залишатися таким самим. Зі студентами все добре. Те, що вони зараз інакші, – то слава Богу...

Двоє у темряві ілюзій та надій, двоє в п’єсі гуру абсурдизму, який навіть не міг собі уявити, що  його п’єса точно накладеться на українську дійсність – і реальність інших країн, які намагаються вижити і таки відчути присмак свободи

Якщо ж тенденція піде до модерності в російському варіанті, ну то що ж… Львів як був, так і залишиться островом, як у СРСР. Якому Львів усе ж не здався

Ковальська справа переживає зараз не кращі часи. Роботи й матеріали дорожчають, технології розвиваються й здешевлюють штамповане масове виробництво, відтісняючи старовинні ремесла на маргінеси ринку. Виставка дає зрозуміти, що мистецтво, на відміну від ремесла, долає кризи, розвивається далі. Мистецтво зникне хіба з людством, а отже ніколи.

Здавався монументальним, як скеля в Тустані. І не тільки через зріст та корпулентність. Те, що робив, вивищувалось над культурним ландшафтом, вражало актуальністю і потрібністю саме тут і зараз

"Ваша революція вибухово креативна і красива. Згадуючи її, відчуваєш ностальгію", — Ярослав Грицак, Олексій Гарань та Вахтанг Кіпіані згадують про тодішню Україну і її Студенське братство

У циклі розмов із активними літературними критиками того часу поринемо у атмосферу нульових, у час, коли критик міг здати матеріал редактору, поїхати у відрядження, наприклад, до Криму, а після повернення із здивуванням виявити, що про його текст «столиця гуде вже не перший місяць».

Вийшло друком довгоочікуване ґрунтовне дослідження феномену борщівської сорочки авторства подружжя Покусінських. Презентація зібрала аншлаг.