Вона будує містки, зшиває історію Штатів і їхніх мешканців докупи. З цього погляду, історичний матеріал – проекція, терапія, модель. Надзавдання – з уламків відбудувати цілість, з уламків біографій і стосунків – соціальне мереживо. Можливо, навіть не відбудувати, а вибудувати, бо себе можна хіба вибудувати, зокрема і передусім з уламків, склеїти їх надіями, прихильністю, любовʼю, прощенням.

Збудований за проєктом славетного Бернарда Меретина. Оздоблений скульптурами не менш славетного Йоана Георга Пінзеля. Оточений Митрополичими садами. Без сумніву вартий того, щоби помилуватися на нього з неба.

Йдеться загалом про українсько-польські стосунки в минулому і теперішньому, про умови збереження українськости в Польщі, про втечі з Польщі і повернення, про розбіжності у родинах на ґрунті національного самовизначення, про школу, церкву, хор і футбол.

Зараз такі часи, такі виклики, як і колись в історії, коли на Галичині ментально, історично – знову відповідальність за всю Україну

Для того, аби отримати перепустку в інший світ, треба віддати все, що є тут. І звісно, треба записати голос птаха, про існування якого майже всі забули, і який співає десь так часто, як цвіте папороть.

Святкуйте власні перемоги і будьте вдячні; та часом, коли щось йде не за планом, ми отримуємо більше корисного досвіду – саме невдачі стають поштовхом до пізнання нових шляхів.

Чому не складаються стосунки зі Львовом, про одеські корені, родину, мотивацію переходу від книжкової графіки до живопису, вдячну публіку та вподобання за межами живопису – у розмові з автором виставки в галереї «Зелена канапа».

Совєцьке минуле і сакралізація війни даються взнаки, коли час від часу лунають питання: як кіно про війну може бути смішним, як можна з цього сміятися? Та у фільмі сміються над собою тим сміхом, що перемагає смерть.

Тут, наче на долоні, людина війни зі всіма її страхами, сподіваннями та зухвальством, яка розуміє смертний фінал. І від цього усвідомлення тексти заряджені сильною екзистенційною напругою, що дало підстави порівняти «Спомини фронтовика» із твором «У сталевих грозах» Ернста Юнґера.

Минуле може змінити тільки забуття або покаяння. Забуття призводить до рециклу подій, а покаяння дає можливість звільнитися із кола поневірянь. Нині знову спостерігаємо прагнення суспільства впасти в летаргію. І сучасний театр виступає каталізатором, котрий робить спроби протистояти стагнації.