Історія всередині п'єси просто є, і для кожного вона значитиме щось кардинально інше. Це саме той театр, якого в нас досить мало – театр, який вчить мислити самостійно.
Як перебувати на межі між творчістю та оповіданням особистої історії, тоді як історія українки складно знаходить розуміння в Україні? Як обставини обирають для нас потрібне місце і потрібний час для того, щоб ділитись найважливішим?
Застарілий устрій державних театрів в Україні становить скалічену систему, яка не спонукає до творчості та самовіддачі, але Театр Лесі, просуваючи на сцену сучасну драматургію, перебуває у просторі актуальних ідей.
Здається, що ця історія двох банальна до безмежжя: стосунки літніх людей, які випадково знайомляться в танцювальній студії. Вони зовсім різні, ці двоє. Балансують, як на гойдалці, здається, ще мить – і наступить порозуміння...
Коли Папа говорить про мир і любов – всі щасливі. У момент, коли Папа починає говорити про соціальні питання, про імміграцію, міграцію, з’являється багато коментарів