Є дуже багато людей, які вважатимуть здачу національних інтересів запереченням власного внеску в підтримку української незалежності. Це їм буде боляче особисто – і вони будуть готові діяти радикально

Раціоналізувати світ – це єдиний вихід із зони психологічної безпорадності; «запалюється лампочка» – і раптом ти бачиш, чому, бачиш зв’язки, бачиш, як воно працює

«Дар Гумбольдта» – декларація творчої співпраці, повернення боргів і гімн мистецтву. Гумор, іронія, пошук відповідей на одвічні питання, центральне з яких – життя і смерти, любов до життя, відчування драматичної комічности ситуацій і диспозицій, з яких воно зіткане, – така візитка американця Сола Беллоу.

Тягар слави не дуже пасує Сенцову. Він відмовляється приміряти пафос і відкидає питання, які цілять або надто глибоко в серце, або надто високо в хмари

Медіа-фейки — це ті ж маніпулятивні технології, які використовували й перед Другою світовою війною та перед війною на Балканах — коли одна сильна група людей поширює жахливі новини, аби зманіпулювати не такою стійкою та впевненою групою людей.

Давно, в часи кухні на Туган–Барановського, коли тільки розпочинались круті проекти, їй запропонували взяти участь в одному з них, страшенно престижному. Наталка іронічно пояснила: «Розумієш, таких, як я, небагато». Вона помилялась. Вона була така – ОДНА.

Моновистави у нас – це частіше моно-розповіді (часто з відтінком естрадності), ніж моно-дії. Може, саме тому дехто вважає, що моновистави – не театр. Ніфіга. Театр. Це доводять «Монологи над Ужем», і це доводить «Театр у кошику».

Вахтанґ Кебуладзе, Флорій Бацевич та Тарас Лютий – троє професорів вчать, як нам ставитися до авторів-езотериків: на серіо чи з примруженням ока.

Театр – праця над нашою душею, середовище, яке виховує, змінює. І де, як не в театрі може народжуватися чи вмирати мова ворожнечі? Театр покликаний бути соціально свідомим, відповідати на актуальні питання і, так чи інакше, давати поради, як діяти й жити. Актор може стати тим провідником, який скерує людей до пошуку нових сенсів.

У ювілейний, 150-ий рік від дня народження Івана Труша дім художника знову відчинив свої двері для відвідувачів після приблизно річних зовнішніх та внутрішніх ремонтних робіт. Тепер музейна експозиція представляє удвічі більше творів та особистих речей маляра.