Презентація електронного архіву львівського неофіційного мистецтва
16 жовтня у Палаці Потоцьких відбулася презентація проекту «UU#Lviv» — другого тому електронного архіву українського неофіційного мистецтва, створеного за підтримки Українського культурного фонду.
Генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк.
У презентації проекту узяли участь генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв Тарас Возняк, доктор мистецтвознавства Орест Голубець, художниця Іванка Крип’кевич–Димид, куратор Львівського музею модернізму Богдан Мисюга, а також родичі та спадкоємці художників, чию творчість популяризує проект.
У співпраці з мистецтвознавцем Богданом Мисюгою команда аукціонного дому «Дукат» здійснила дослідження альтернативної художньої культури Львова 1950–1980-х років і сформувала львівський розділ Архіву українського неофіційного мистецтва, опублікованого на сайті www.archive-uu.com.
Художниця Іванка Крип’кевич–Димид на презентації електронного архіву львівського мистецтва другої половини XX ст.
У тракті роботи над проектом було оцифровано понад 2 000 творів живопису, графіки та скульптури, що зберігаються у закритих приватних зібраннях і музейних фондах, укладено детальні біографії митців, зібрано бібліографічні дані та знайдено унікальні архівні матеріали.
Відтепер у цифровому просторі можна ознайомитися з масивом робіт генія театрального мистецтва Євгена Лисика, маловідомими творами Карла Звіринського та учнів його підпільної академії — Петра Марковича, Олега Мінька, Романа Петрука, Зеновія Флінти та Олександри Цегельської; переглянути унікальну й тиражовану графіку Леопольда Левицького та Олександра Аксініна, а також мало вивчений спадок Генрієтти Левицької та Богдана Сойки.
На сайті розміщено профайли з упорядкованими відомостями про 16 львівських художників, а також у розділі UU#Lviv опубліковано понад 200-сторінкову дослідницьку роботу мистецтвознавця Богдана Мисюги, де автор аналізує тенденції розвитку та особливості львівського неофіційного мистецтва.
«Це сталося завдяки найкращій команді, яку я зустрічав. Я був, як завжди прикрий і повільний. А вони врівноваженими і терпеливими. Це дуже компетентні фахівці у всьому: у ставленні до артефактів, у об'єктивності суджень, у спілкуванні з власниками колекцій. Та що там казати, я просто люблю Дукат!!)). Усі ці речі – пазли великої картини, яку нам всім треба скласти. Бо не можливо створити ієрархію цінностей, коли не знаєш свого ціннісного поля. Конструкт історії львівського мистецтва другої половини ХХ століття пов’язує нас із процесами у Західній Європі. Це дуже важливо. Історія мистецтв – це відкрита галузь, а не комп'ютерна програма, яку можна вивчити і користуватись. Тут чим більший кругозір, тим більше розуміння і користі від процесу. Я кайфую від такого матеріалу і ділюся з іншими», – відгукнувся у соцмережах Богдан Мисюга, який у рамках проекту підготував окрему лекцію про львівське мистецтво 1950–1980-х років і стверджує, що перелік предствалених у проекті художників міг би бути утричі більшим.
Мистецтвознавець Богдан Мисюга на презентації електронного архіву львівського мистецтва другої половини XX ст.
Сайт Архіву українського неофіційного мистецтва «Ukrainian Unofficial» розпочав свою роботу минулого року. Тоді було представлено розділ, присвячений київській художній культурі.
Наразі у відкритому загальнодоступному електронному архіві опубліковано два розділи: #Kyiv та #Lviv, у яких міститься понад 5 000 оцифрованих творів художників, чиї імена пов’язані з явищем неофіційної художньої культури 1950–1980-х рр. Більшість фото- та відеоматеріалів надано проекту на унікальних правах. Сьогодні це єдиний інформаційний інтернет-ресурс, який надає вивірені дані про митців, їх творчий спадок і знайомить зі специфікою українського нонконформізму.
Від 16 жовтня львівський розділ архіву українського неофіційного мистецтва відкрито для вільного доступу на сайті www.archive-uu.com
Команда проекту «UU#Lviv» дякує всім, хто долучився до його підготовки: Анні Лисик, Вікторові та Лесі Корсакам, Оксані Зінченко-Лисик, Остапу Лозинському, Олегу Введенському, Ігорю Введенському Олександрі Цегельській, Роману Петруку, Христині Чабан (Звіринській), Катерині Суєваловій, Ігореві Кожану, Оксані Білій, Івану Терещаку, Тарасу Возняку, Оксані Коваль, Ользі Долінській, Ользі Михайловській, Юлії Литвинець, Ганні Вівчар, Данилу Нікітіну, Єдуарду Димшицю, Олексію Харьку, Олені Лебедєвій, Катерині Щербаковій, Оксані Бойко, Ірині та Костянтинові Муращикам, Ірині та Володимиру Данилівим, Остапові Сойці, Михайлові Французову, Богданові Шумиловичу, Іванці Димид (Крип’якевич), Михайлові Бокотею, Оксані Боднар, Богданові Пікулицькому, Анні Сидоренко, Сергію Якуніну, Андрію Стасіву, Оксані Жмурко, Любомирові Медвідю, Оксані Карпюк, Семену Кіпнісу, Олександру Говядіну, Марії Щур, Олегу Базару, Даніелі Суріній, Тетяні Руденко.
Фото: Ігор Садовий.
17.10.2020