Поезія Антонича – планета, мікроуніверсум – бентежний, наскільки це властивість поезії, і відкритий, наскільки її мова зрозуміла і збагненна, доступна для сприйняття. Планета Антоничевої поезії покоїться на двох китах – мандрівці і метаморфозі.
Федір Стригун: Український театр їм не потрібний! Та не стане колективу із своєю традицією, буде що завгодно: європейський, сучасний, експериментальний, прогресивний – такий театр можна робити на рівному місці – але це вже не буде театр ім. Марії Заньковецької!
Що робити, щоби українець врешті перестав фантазувати про себе як про частину “одного великого народу”? Говорять Володимир В'ятрович, Дмитро Крапивенко та Максим Віхров.
Перше видання із запланованого циклу путівників теренами Закерзоння вже готове — це буде Любачівщина. Тепер не треба надзусиль, щоби оглянути спадок українців на цих землях
Хоч діти ще чимало чого не готові збагнути, але ця «Аліса» залишиться у закапелках їхньої свідомості й покладе гарний фундамент для розумного дорослого майбутнього. Якщо сучасники мають можливість дивитися такі вистави, театрали з хорошим смаком будуть!
Ми не можемо пізнати істину. Але залишається вибір: прийняти умови нашого життя – або стати їй чолом. А раз є вибір, то є свобода вибору – відповідно, є сама свобода
Цю книжку можна пробути як одну довжелезну мандрівку, подорож до себе. Ці соковиті, часом поетично-пісенні речення, ці несподівані асоціації, сюжети, що дивним чином переплітаються, поєднуються в якусь осінню колористичну мозаїку.
