Ностальгую за тими часами, коли музика була цінніша. Щоби її послухати, потрібно було докласти певних зусиль, у цьому процесі було щось сакральне! Тепер музики занадто багато і це стає проблемою.

Чипізація Білла Ґейтса, масонський контроль за народонаселенням, американські лабораторії в Україні, – пандемія covid-19 стала новим харчем для ненажерливої російської пропагандистської машини.

Сьогодні на 82-му році життя відійшов у вічність композитор, музика якого стала близькою кільком поколінням українців, твори якого нині виконують на сценах усього світу.

Це голос коріння з-під землі, що причаїлося в бункері. Автор ― офіцер підпілля з псевдом «Хрін» пише ці тексти взимку 1947―1948 р.р., а згодом переписує та редагує у схроні взимку 1948― 1949 р.р. Цінність цих спогадів в тому, що написані вони по свіжих слідах.

Пацан не лох, але простий як двері, і не виключено, що і це є тонкою психологічною грою для підтримання рейтингу

Розвиток сучасної ікони – це дуже перспективний напрям, а особливо – для інтелектуального суспільства, яке вірить і думає на перспективу. Мусимо пам’ятати місію ікони.

У книжці Жижека найбільше дивує впертість, з якою ми воліємо знаходити безліч недоліків та «але», лиш би нічого не змінювати. Суть не в тому, щоб прийняти комунізм чи ідею «глобального управління», суть в усвідомленні важливості запитань.

Багато чого не є твором наших рук — та майже нічого не є. Все Господь дає, люди дають. Коли розуміємо, що ми є всім цим обдаровані, тоді не нарікаємо, тоді не живемо в песимізмі

Софія Андрухович в «Амадоці» зшиває різні шматки пам’яті, а якщо вони не зовсім добре припасовані, то це проблема українського суспільства

Критична маса раціональних та економічно незалежних людей створять візію держави, і тоді Україна залишатиметься суб’єктом, навіть якщо стане частиною ширших геополітичних проєктів.