Міжнародний фестиваль ТЕТРАМАТИКА, що розпочався 12 вересня, відбувається у Львові вже вп'яте, починаючи з 2013 року. Цьогоріч участь у ньому беруть 30 митців та мисткинь з 12 країн світу.
Фестиваль розпочався перформативним циклом Solaris, присвяченим 100-літтю від дня народження письменника Станіслава Лема. Подія є прикладом не лише активної співпраці локальних середовищ, а й ширшого міжнародного співробітництва, адже відкриття ТЕТРАМАТИКИ пов’язане також із прологом до циклу перформансів, присвячених Станіславу Лему в рамках Фестивалю AudioArt (Краків).
Нагадаємо, святкування лемівського ювілею триватимуть у Львові та в Польщі протягом року. Solaris, куратором якого став новатор європейського медіаарту Марек Холонєвський, складався із трьох перформативних проєктів, в яких мистецтво послуговується науковими досягненнями, а наука «проговорює» себе методами мистецтва.
Технології і Чуттєве (основна тема ТЕТРАМАТИКИ 2021), їхня плинна межа та філософія взаємодії людської цивілізації з технологічним прогресом надзвичайно цікавили Станіслава Лема, фантаста і футуролога, який народився і виріс у Львові.
Координатор перформативного циклу Solaris — Марек Холонєвський (Польща). Професор Марек Холонєвський — новатор медіаарту в Європі. Композитор, саунд-артист, один із найяскравіших представників електроакустичної сцени в Європі. Піонер використання сенсорів руху, сенсорів мозкових хвиль в музичних композиціях та перформансах. Засновник і співзасновник численних експериментальних музичних колективів. Від 1976 року працює в Студії електроакустичної музики Музичної Академії в Кракові, а з 2000 року, як її керівник. Впродовж сорока років Марек Холонєвський пише інструментальну та електроакустичну музику для радіо, телебачення та кіно. Як виконавець електронної та комп'ютерної музики постійно провадить активну концертну та освітню діяльність в Європі, Азії та Америках . Він є автором звукових та відеоінсталяцій, аудіовізуальних, просторових та мережевих проєктів. З 2008 року секретар, а з 2011 року – президент Міжнародної конфедерації електроакустичної музики CIME / ICEM. З 2010 року директор Аудіосферної лабораторії Департаменту інтермедії Академії образотворчих мистецтв імені Яна Матейка в Кракові. У 2006 році Марек Холонєвський отримав Почесну нагороду Спілки композиторів Польщі, Премію Міністра культури та Грант незалежного проекту Фонду СЕС ArtsLink у Нью-Йорку.
Voices of The Cosmos
Проєкт поєднує досягнення астрономії з електроакустичною музикою. Інструментальні треки, змішані з ритмами та тонами "звуків космосу" (оригінальних сигналів та звуків позаземного походження, отриманих за допомогою радіотелескопів, архівних записів космічних місій та сигналів з космосу), створені за допомогою електронних інструментів, як цифрових, так і аналогових.
Voices of the Cosmos (Польща), створений двома музикантами (Рафал Іванський та Войцех Зємба) та астрофізиком (Себастіан Соберський), занурював слухача у звуки глибокого космосу — записане радіотелескопами звучання пульсарів, сонячного вітру, магнітосфери.
Перформанс Voices of The Cosmos є серією інструментальних треків, де звучання електронних і аналогових інструментів змішується з ритмами та тонами «звуків космосу»: архівних записів космічних місій і сигналів з космосу, та отриманих за допомогою радіотелескопів звуків магнітосфери, солярного вітру, протуберанців тощо. У записах є сонячна активність кількох років, стиснена до кількох хвилин звучання (1 секунда запису — приблизно 2 дні сонячної активності). Або ж — звуки, записані під час спостереження за протуберанцями: тисячі тонн матерії, випромінюваної сонцем, інтерферують з магнітним полем, повертаються назад, матерія творить петлю, а солярні електрони в ній витворюють особливі звуки. Дивовижне звучання витворює й інтерференція між магнітними полями: за словами Себастіана Соберського, це може звучати так, ніби дихає якась величезна істота, або ж навпаки, ніби ти лежиш у траві і чуєш дзижчання комах. Нарешті, своєрідна «симфонія пульсарів», базована на імпульсах нейтронної матерії: у звичайних пульсарах 1 імпульс дорівнює одному оберту, велопульсари генерують 12 імпульсів на секунду, а мілісекундний пульсар — тисячу ротацій на секунду, що для людського вуха перетворюється на довгий суцільний звук.
Реліз Voices Of The Cosmos 2020 року отримав захоплені рецензії музичних видань. Альбом описували як “саундтрек до неіснуючого фантастичного фільму” або як “музику, що робить космос ближчим”. Згадка про реліз з'явилася навіть у науковому (!) астрономічному виданні URANIA. POSTĘPY ASTRONOMII (1/2021).
Себастіан Соберський (Sebastian Soberski) — керівник планетарію та астрономічної обсерваторії Миколая Коперника у Ґрудзьондзі та радіооглядач на кафедрі радіоастрономії в Центрі астрономії Університету Миколи Коперника в Торуні. Він вивчає залишки вибухів наднових і розподіл магнітного поля в Галактиці. Організатор та співорганізатор шести астрономічних експедицій у поясі повного сонячного затемнення.
Рафал Іванський (Rafał Iwański) — саунд-артист (аудіо художник), перкусіоніст, етнолог за освітою. (Випускник етнології в університеті Миколи Коперника в Торуні.) Рафал Іванський почав грати на гітарі у 1990 році, з того часу він виступав у пост-панк-групах та брав участь у експериментальних музичних проектах на основі звучання різних типів електронних та акустичних інструментів. Він зіграв сотні концертів з групами та солістами в Польщі, Німеччині, Бельгії, Нідерландах, Великобританії, Ірландії, Австрії, Іспанії, Швейцарії, Норвегії, Франції, Данії, Чехії, Литві, Словаччині, Угорщині та США. Співзасновник та музикант групи HATI ( існує від 2001 року у різних складах), а також груп Kapital, Voices of the Cosmos (з Войцєхом Зємбою та Себастьяном Соберським), Innercity Ensemble, PRSZR та аудіовізуального проекту Aqualuna (з Анною Пілевич). Соло виступає під псевдонімом X-NAVI: ET. Він створює електроакустичну музику, побудовану на звучанні видозмінених аналогових та цифрових інструментів (електронних та акустичних), а також на знайдених звуках. Він брав участь у записі кількох десятків альбомів, виданих на компакт -дисках та DVD -дисках, вінілових платівках та касетах. Член Польської асоціації електроакустичної музики. Куратор міжнародного музичного фестивалю CoCArt у Центрі сучасного мистецтва в Торуні.
Войцєх Зємба (Wojciech Zięba) — сценічний псевдонім ЕЛЕКТРИЧНИЙ УРАН (ELECTRIC URANUS). Засновник музичного видавництва Beast Of Prey, яке впродовж кількох років займається просуванням та підтримкою електронної, постіндустріальної та експериментальної музики, створеної художниками з усього світу. Він виготовляє акустичні інструменти, очолює студію Industrial Sounds, є лідером у Польщі у створення дощовиць (Палиця Дощу, Флейта Дощу, Музика Дощу, англ. Rainstick). Співвидавець та редактор музичного журналу HARD ART.
MOON2
Moon2 – це рівнозначно і звуковий, і візуальний проєкт, заснований артистами, пов'язаними з краківською імпровізаційною сценою. У проєкті Moon2 Денис Колокол генерує електронні звуки та використовує технологію відстеження руху, таким чином людське тіло та його рухи стають частиною музичного інструмента.
Перформанс MOON2 (Денис Колокол, Ернест Оґурек, Якуб Леонард Рутковський) був побудований на взаємодії звуку і руху: камера зчитує динаміку руху перформера та за допомогою спеціально створеної ним програми перекодовує пластику тіла на звук.
Проєкт Moon2 (Денис Колокол — електроніка, рух; Ернест Оґурек — бас та; Якуб Леонард Рутковський — перкусія) куратори фестивалю окреслюють як імпровізаційну тканину, що базується на драматургії руху. Кожен жест виконавця (Денис — фаховий інструктор йоги) записується камерою і впливає на електронні звуки, запрограмовані мовою SuperCollider. Це віртуальний світ із спрощеними фізичними законами, де звуки перетворюються на об’єкти, на поведінку яких впливають природні сили, такі як сила тяжіння та вітер. Руки виконавця притягують плаваючі звуки — він буквально «схоплює» їх і «малює» їхні траєкторії в просторі. Сам простір — це гігантський ефемерний музичний інструмент, звучання з якого видобувається рухами тіла. Перформанс присвячений пам'яті Томаша Холонєвського, першого перкусіоніста проєкту.
Денис Колокол (Denis Kolokol) — мультимедійний художник, живе та працює в Кракові, походить з України. Він почав працювати над власною музикою у 2006 році. Разом з Томеком Холонєвським у 2010 році він заснував гурт, який зараз виступає під назвою MOON2. Створені Денисом інтерактивні системи використовуються в театрі, сучасному танці, перформансі тощо.
Ернст Оґурек (Ernest Ogórek) в першу чергу, асоціюється з краківськими імпровізаційними та експериментальними групами. Басист MOON2, контрабасист Краківського оркестру імпровізаторів (Krakow Imporvisers Orchestra), разом з Пауліною Овчарек та Томеком Холонєвським створив потужне тріо OCHO. Скульптор за освітою, пристрасний музикант. Він створює музику для театральних вистав, що залучають як акторів людей із різними фізичними й ментальними особливостями. Ернст Оґурек також є автором музики для кількох дитячих аудіокниг.
Speaker Swinging
Головною подією на завершення відкриття став пронизливий перформанс Speaker Swinging легенди авангарду, канадського композитора й медіаартиста Ґордона Монаґана (Канада) за участі львівських перформерів.
Легендарний канадський піаніст, композитор та перформер Ґордон Монаган (один із «батьків» північноамериканського медіаарту), використовуючи ефект Допплера від обертання голосників, творить плинну, різомну звукову тканину, яка постійно змінюється.
Перформансу Speaker Swinging майже 40 років — вперше проєкт був презентований у 1982 році, і виріс з бажання оживити типовий концерт електронної музики та застосувати динамік як самодостатній електромузичний інструмент. Speaker Swinging — це експеримент з трьома або більше голосниками, які обертаються, та дев’ятьма звуковими осциляторами у замкнутому просторі. Speaker Swinging вперше був натхненний звуками гоночних автомобілів, які курсували в спекотну літню ніч, а хеві-метал лунав з вікон. Коли автомобілі проїздили поруч, був той швидкоплинний момент вологої, текучої музики, коли одна тональність перетікала в іншу.Проєкт є класичним прикладом творчості авангардистів, які прямо чи опосередковано були пов’язані із рухом fluxus.
Піаніста і композитора експериментальної музики Ґордона Монагана вважають одним з новаторів саундарту. Твори Ґордона Монагана для фортепіано, гучномовців, відео, кінетичної скульптури та комп’ютерного звукового середовища охоплюють різні жанри – від авангардної концертної музики до мультимедійної інсталяції та саундарту. Як композитор і саундартист він зіставляє кількісні та якісні аспекти природних акустичних феноменів із елементами технологій нових медій, довкілля, архітектури, популярної культури та живих перформансів.
Монаган почав публічно виступати як учасник різних рок-груп у Оттаві, Канада (1968-73). З 1978 року він виступав і виставлявся у численних концертних залах, мистецьких просторах, музеях, галереях та на фестивалях. Серед інших можна назвати Гамбурзький Вокзал (Берлін), Венеціанську Бієнале, Сецесіон (Відень), Haus der Kunst (Мюнхен), Мак Музей (Відень) The Kitchen (Нью-Йорк), Центр мистецтв Вокера (Міннеаполіс), Меркін-Голл (Нью-Йорк) та Массі-Голл (Торонто). На початку своєї кар’єри він спеціалізувався як піаніст, який виконує сучасну музику. Можна згадати «Etudes Australes» Джона Кейджа, прем’єрні виконання творів Джеймса Тенні та Удо Касемця, а також виконання власних композицій із елементами розширених інструментальних технік для акустичного фортепіано («Фортепіанна механіка», 1981) та ампліфікованого, препарованого фортепіано («Ця фортепіанна річ», 1989). Відомий композитор Джон Кейдж якось сказав: "За фортепіано Ґордон Монаган видає звуки, яких ми раніше ніколи не чули".
Від кінця 1970-х років, він створює звукові роботи, використовуючи природні сили та навколишнє середовище, наприклад конструюючи інсталяції із довгих струн, які починають звучати від подуву вітру (Довге еолове фортепіано, 1984-88), вплив водяного вихору (Акваеоловий вир, 1990) чи протяги в приміщенні (Спонтанно гармонійно за певних погодних умов, 1996). Його робота для електронних генераторів тону та виконавців, які обертають голосники (Speaker Swinging, 1982) - це гібрид науки, музики та перформансу, де мінімалістична трансова музика на основі ефекту Доплера контрастує з такою ключовою для мистецтва перформансу проблематикою, як фізичне зусилля та «непряма загроза». Розглядаючи гучномовець як дискретний інструмент для створення або «репрезентації» музики, Монаган сконструював гучномовець катапульту («Магніт, який говорить також притягує», 1986) та серії «імітаційних» інсталяцій із гучномовців (Музика з нізвідки, 1989).
Протягом 1990-х років він розробив ансамбль мультифункційних, керованих комп’ютером звукових машин, які зазнають різних трансформацій у ситуації перформансу та інсталяції. У книжці «Звуки та машини, які їх створюють» (1994) комп’ютер керує діями мережі машинних скульптур, побудованих із надлишків електроніки та промислового сміття, які генерують складні пласти звуків акустичного походження. У творі «Multiple Machine Matrix» (1996-98) робот з дистанційним керуванням входить у це середовище і вдає, що навчився грати та поводитися на сцені. Монаган створив інтерактивну механічну звукову інсталяцію для Sony Center у Берліні (Силіконова лагуна, 2000) та розробив інсталяції з використанням керованих комп’ютером крапель води, що падають на ампліфіковані об’єкти (Коли йде дощ, 2000/Термен під дощем, 2005). Останні твори включають багатоканальні звукові інсталяції (Дуже великий вініловий альбом, побудований в акустичному просторі, 2007), Маятник Термена, хаотичну терменвоксову інсталяцію (2008), Gamelan Klavier (2009), композицію для гамелану і препарованого фортепіано та серію інсталяцій із довгими, фортепіанними струнами, що активуються аудіо-сигналами.
Зацікавленість Монагана «hi-fi i lo-fi технологіями» та «високою i низькою культурою» наштовхнула його на співпрацю з Лаурою Кікаукою та Бастіаном Марісом у створенні The Glowing Pickle (Берлін, 1993-95), магазину електронних надлишків, який використовував 20 тонн викинутого східнонімецького наукового обладнання, що пародіює як комуністичну, так і капіталістичну культуру. Він також співпрацював з Лаурою Кікаукою у продюсуванні сумнозвісного берлінського андеграундного клубу «Schmalzwald» (1996-2000). З 2000 по 2004 рік він керував берлінською групою Fuzzy Love, граючи на електрооргані.
Гордон Монаган є лауреатом премії Генерал-губернатора (Governor-General’s Award) у ділянці візуального та медіа-мистецтва 2013 року. Він отримав Першу премію на Національному радіоконкурсі CBC для молодих композиторів 1984 року, і того ж року отримує замовлення від Ванкуверського товариства нової музики, Радіо CBC, The Kitchen (Нью -Йорк), Фестивалю винаходів DAAD (Берлін), Днів Музики в Донауешінгені (Donaueschingen Musiktage) та Центр Sony в Берліні. Його (Маямі) була заборонена для демонстрації під час фестивалю New Music America 1988 року в Маямі. Того ж року Монаган був обраний від Радіо CBC до Міжнародної трибуни композиторів у Парижі. Монаган був митцем-резидентом Центру мистецтв імені Банфа (1990), Exploratorium в Сан-Франциско (1991), D.A.A.D в Берліні (1992-93), the Western Front у Ванкувері (1999), Podewil у Берліні ( 2002), Kunsthalle Krems в Австрії (2006), Museumsquartier у Відні (2008). Ґордон Монаган також є співробітником Нью-Йоркського фонду мистецтв (1991).
15.09.2021