Дуже хотілося втілити задум пам’ятника, який концептуально був вписуваний в історію Держави, нашу історичну пам'ять, ландшафт міста Львова, бо такого місця культури пам’яті, зафіксованої в скульптурі «Репресованим українським родинам», нам бракує.
Критика складніша, ніж просто протиставлення “Європи” і “Росії” як цивілізації і не-цивілізації. Ідеться про критику Росії як квазі-Європи, Європи тільки за зовнішніми ознаками, яка насправді є чимось зовсім іншим.
Може здатися, що річ у грошах. Однак люди важливіші. Тож є речі, яких не принесуть ані донори, ані інвестори. Те, як ми впораємося з цим викликом, визначить образ майбутнього України.
Про що промовляє музика, з посмаком якої фестиваль «Дзеркало» залишив свою публіку до наступного сезону? Музика, яка спонукає радіти життю і боротися за життя, так резонує з нинішнім станом наших зболених душ.
Новий погляд на українську класику, з усвідомленням власної гідності та значущості, національної ідеї, сподіванням та вірою у перемогу завдяки ЗСУ: козаки постають могутньою, войовничою та свободолюбною силою, що здатна протистояти будь-яким перешкодам та ворогам.
Жаркова не вперше торкається теми Криму і його корінних мешканців. Трагедію кримських татар, позбавлених 18 травня 1944 дому тим самим ворогом, якого долаємо тепер, авторка прочула серцем, яке підказало їй образи вірша, надрукованого в антології «Кримський інжир».
Ця книжка – можливість почати розмову, коли слова губляться, зникають, випадають. Ми всі такі, ми всі тепер шукаємо нової мови. Це стан війни, і це слова війни. Наш досвід нам осмислювати ще не одне десятиліття. «Словник війни» – потужна репліка у такому непростому полілозі.
