Тетяна Омелянівна сміялася разом з нами над "убивством принца Карла Маркса" і сказала: колись не можна було навіть мріяти, що прийдуть студенти, які не знатимуть усієї цієї радянської абракадабри, біографій комуністичних діячів, а тепер це вже реальність, і ця реальність їй дуже імпонує.

Саме пам'ять, цей зрадливий інструмент, про українське і про громадську активність зачищали чи не найретельніше...

Вправи на повітрі, здійснені «вагнерівцями», затьмарили інші більш важливі події, які сталися на більш людських локаціях.

Міжнародна співпраця у рамках Фестивалю давньої музики дає світлу віру в те, що культурному, а відтак і історичному майбутньому України бути! Практика історичного виконавства для цілого світу є досить відомим трендом, а в Україні ще потребує промоції. 

Україна постає не тільки у традиційному дусі народництва як “країна козаків і селян”, а як суб’єкт і гравець у поєдинках лицарів плаща та шпаги

Маємо дві взаємопов’язані проблеми — ставлення до жінок-військовичок загалом і робота з темними сторонами героїчних добровольців.

Росіяни встоп’ятсоте «ховають» весь Генштаб ЗСУ і керівництво СБУ заодно, українці дружать «леопардами», чорношкірі мирять блідолицих. У небі над степами Донбасу чекають підводний човен

Уся історія є подвійним “шляхом героя”, тобто шляхом випробувань, після якого герой віднаходить себе справжнього й осмислює сенс власного життя

Через війну багато хто втратив сімʼї, тому усиновлення й інші життєві теми є необхідними для обговорення з глядачами. У нашій виставі йдеться про бажання бути комусь потрібним. І це проблема не лише дітей, які ростуть без батьків.

“Совок” недаремно іменували “великою зоною”: у зоні стати частиною адміністрації — один зі способів вижити. Отож чиновники на “великій зоні” були тим самим, чим наглядачі в “малій”.