Новий погляд на українську класику, з усвідомленням власної гідності та значущості, національної ідеї, сподіванням та вірою у перемогу завдяки ЗСУ: козаки постають могутньою, войовничою та свободолюбною силою, що здатна протистояти будь-яким перешкодам та ворогам.

Жаркова не вперше торкається теми Криму і його корінних мешканців. Трагедію кримських татар, позбавлених 18 травня 1944 дому тим самим ворогом, якого долаємо тепер, авторка прочула серцем, яке підказало їй образи вірша, надрукованого в антології «Кримський інжир».

​Українська перемога буде не тільки воєнною. Це і моральна, політична та інтелектуальна перемога на всьому європейському континенті

Ця книжка – можливість почати розмову, коли слова губляться, зникають, випадають. Ми всі такі, ми всі тепер шукаємо нової мови. Це стан війни, і це слова війни. Наш досвід нам осмислювати ще не одне десятиліття. «Словник війни» – потужна репліка у такому непростому полілозі.

Буденністю стали візити до України найвпливовіших людей планети і резонансні поїздки Зеленського в цивілізований світ, але ще трапляються події, здатні здивувати.

У цій виставі Театр Лесі відходить від своєї звиклої естетики, коли він звертався переважно до особистого досвіду людини у всіх його деталях. Натомість бачимо не особистий досвід, а представлення досвіду та поглядів як певного ідейного поля: феміністичної позиції, політичної активності митця/мисткині тощо.

Визнані скарби класичної музики щоразу звучать у Львові на межі весни та літа, фестиваль «Віртуози» тим самим декларує свої незмінні принципи: вірність українському, жагу до творення та безперервний пошук прекрасного.

"Я могла зробити кар'єру, але я обрала інші цінності: гідність, сімʼю, у нас не було зради, жодного комуніста". Історія 80-річної волонтерки зі Львова.

У терапевтичному театрі найбільш цінним виступає людський фактор – щирість і справжність досвіду, який в українській дійсності пов’язаний з осмисленням руйнівного впливу війни на країну, спільноту, людське життя загалом.

Все, що у тебе є – це квітуча весна. Нею ділитися найлегше. Вона просочує наскрізь, вона вривається в найпотаємніші закутки єства і струменить з погляду, з усмішки.