Феномен композитора Лео Орнштейна очима піаніста Романа Рєпки
26 січня у Львівському органному залі відбудеться велика львівська премʼєра Концерту для фортепіано з оркестром американського композитора єврейського походження родом з Кременчука Лео Орнштейна. Твір вабить своєю оригінальністю, віртуозністю та невідомістю, адже його виконання у світі – це справжній ексклюзив. Уже вдруге львівська публіка почує і неодмінно відчує на сцені Органного залу творчу синергію кращих українських музикантів – київського піаніста Романа Рєпки, симфонічного оркестру Луганської обласної філармонії та дириґента Івана Остаповича. Напередодні концерту ми поспілкувалися з Романом Рєпкою про його підготовку до премʼєри та дізналися історію його пошуків та відкриттів музики одного з найяскравіших композиторів початку XX століття.
Роман Рєпка з артистами Луганського оркестру.
— Розкажіть про ваше знайомство з постаттю та музикою Лео Орнштейна. Коли це відбулося?
— Глибокому знайомству з творчістю Орнштейна я завдячую керівникам Львівського органного залу Івану Остаповичу й Тарасові Демку. До цього я робив спроби підійти до музики цього композитора, невдалі. Можливо, це було пов'язано з не дуже переконливими записами, але музика не справляла враження. Прізвище Орнштейна я запамʼятав, але для себе відклав у бік.
— Коли ви отримали пропозицію зіграти Фортепіанний концерт Орнштейна? І що саме перемогло вашу антипатію до його музики?
— Іван і Тарас звернулися до мене з пропозицією зіграти Концерт Орнштейна торік. Єдиний запис Концерту, що є на Ютубі, мені спочатку не сподобався, але я не став робити передчасних висновків. Було очевидним, що музика, можливо, не дуже зрозуміла, але потужна, тому я погодився зіграти твір. А занурившись у вивчення творчості Орнштейна, я нарешті знайшов свій ракурс сприйняття його музики. Разом з цим прийшло розуміння, наскільки творчість і постать Орнштейна для мене важливі. А потім сталося ще одне відкриття. Коли я готуюсь до виступу з оркестром, я завжди записую оркестрову партію на комп'ютері, щоб було зручно репетирувати. Це для мене звичайна практика. Але цього разу сталося маленьке диво. Я шукав, як би прикрасити звучання оркестрової партії, щоб тембр “оркестру” відрізнявся від соло. Я вирішив використати суто синтезаторні довгі акорди, так звані педи. Музика заграла новими барвами, я завдяки цим тембрам відчув казковий, фентезійний колорит та багато спокійної лірики. Ці моменти є зовсім неочевидними при першому погляді на ноти. Але я це почув, відчув, і твір став для мене повністю зрозумілим і логічним. Після цього кожна самостійна репетиція вже не напружувала, а навпаки, давала насолоду.
— Дивіться, як цікаво. Про Орнштейна часто говорять, як про композитора-футуриста. І ви, застосувавши синтезоване звучання, що є фактично “тембром майбутнього” як для композитора початку ХХ століття, змогли проявити для себе ту цінність і глибину його музики, яку до цього не помічали.
— Щось у тому є. До слова, син композитора – Северо Орнштейн – хоч музикантом не став, але у 1980-х роках був одним з розробників та керівників створення першого в світі нотного редактора. Ця програма називалася “Mockingbird” (з англ. “пересмішник”). І власне експерементував з нотним набором Орнштейн-молодший саме на творах свого батька, таким чином поєднуючи класичну музику з передовими технологіями.
Композитор Лео Орнштейн.
— На вашу думку, чому сьогодні про Лео Орнштейна ми знаємо значно менше, ніж про інших американських композиторів?
— Свого часу Орнштейн відійшов від публічності і обрав щасливе, частково затворницьке сімейне життя, жив у своє задоволення. Мені, до речі, особисто шкода, що він не займався кіномузикою. Він би зробив грандіозний вклад в цю справу. Його мислення очевидно “кіношне”, по музиці Концерту це теж видно.
— Повертаючись до періоду, коли ви досліджували творчість Орнштейна, розкажіть, як і де шукали ноти композитора в Україні? Чи знали про нього ваші колеги з Києва та інших міст?
— В Україні ноти Орнштейна до цього часу ще не видавалися. Натомість твори композитора є у вільному доступі в інтернеті, адже так вирішили правовласники його спадщини. Дещо я скачував з офіційного сайту Орнштейна, дещо з нотної бібліотеки “IMSLP”. Я переграв для себе усе, що зміг знайти з його фортепіанних творів.
Від колег я дізнався, що деякі твори звучали в Київській консерваторії. Здається, зараз буде нова хвиля інтересу до його музики
— Коли керівники Львівського органного залу запропонували вам виконати соло в Концерті Орнштейна, чим вони аргументували такий вибір твору?
— Головним аргументом було українське походження Орнштейна, а за цим вбачається велика ідея повернення забутих імен на батьківщину та розширення нашого музичного пантеону. Я на 200% “за” цю ідею.
— Наразі це дуже вагомий аргумент. Серед списку фортепіанних творів Орнштейна особисто мене привернули увагу його “Козацькі враження”. Перегравши всі композиції для фортепіано, чи багато ви знайшли українських мотивів?
— Саме в “Козацьких враженнях” їх і не так багато. А в інших творах так, є. І в Концерті для фортепіано в деяких фрагментах періодично впізнаєш щось українське. Варто сказати, що коли Орнштейн використовує українські фольклорні мотиви, він працює з ними дбайливо і чуттєво, торкаючись глибин душі. Це зворушує і тішить. Для концерту у Львівському органному залі я підготував маленький біс – перший номер з козацького циклу Орнштейна, про який ви згадали. В цьому номері публіка все почує на власні вуха.
— Щоб не навʼязувати собі додаткових комплексів, згадаємо, що сценічна доля Фортепіанного концерту Орнштейна загалом досить непроста. Його премʼєра у 1926 (?) році була справжнім викликом для Філадельфійського оркестру під батутою легендарного Леопольда Стоковського. Й після цього твір так і не зазнав відомості. У чому, на вашу думку, причина забуття Концерту Орнштейна?
— Твір справді складний – як для соліста, так і для оркестру. І якщо знайти технічного, віртуозного піаніста дещо простіше, то партитуру Орнштейна, враховуючи грандіозний склад оркестру, зможе осилити далеко не кожен колектив і концертний зал.
Репетиція Фортепіанного концерту Лео Орнштейна.
— Подібно до більшості митців ХХ століття, творча біографія Лео Орнштейна характеризується певними періодами пошуків різних стильових орієнтирів. Отож, умовно всю його творчість можна поділити на авангардно-епатажну, помірну (під впливом нищівної критики), й таку, яка опиняється ніби на перетині цих двох полярностей, поєднуючи в собі самобутній голос композитора і прагнення бути прийнятим певною прогресивною аудиторією, яка би знайшла у цій музиці щось для себе. До якого з цих трьох етапів ви би віднесли Концерт для фортепіано?
— На перетині, але далі від експериментів. Це музика не для шоку. Це класичний філармонійний твір для філармонійної публіки.
— А що можете сказати про ваше соло в Концерті?
— Такого трактування соло рояля з оркестром, як в Орнштейна, більше не знайти. Це ансамблевий твір, де фортепіано грає практично без пауз від початку до кінця. Це не змагання, а інтенсивний діалог. Відсутність пауз примусила довго працювати над паперовою партією для концерту, тому що дуже важко було знайти моменти для гортання сторінок.
— З розмови із вами зрозуміло, що Концерт Орнштейна мегаоригінальний. Але навряд чи кожен музикант чи слухач, настільки ретельно підійде до розгадування такого “квесту”. Чи подає Орнштейн авторську анотацію до Концерту?
— Авторського пояснення немає, лише музика. І знаєте, що мене вражає? Ця музика непрограмна, абстрактна, без сюжету, традиційної драматургії, за яку можна зачепитися. Немає антагоніста-протагоніста, видимих сторон конфлікту. Але тим не менш музика торкає, чимось чіпляє і міцно тримає. І фінальне враження від неї залишається як від потужної історії, чи книги, чи фільму, хоча, повторюся, музика безсюжетна і абстрактна. Феномен.
— Дивовижно, та цього сезону премʼєру Фортепіанного концерту Лео Орнштейна паралельно готували одразу дві музичні команди – Національної філармонії України та Львівського органного залу. Київська премʼєра відбулася 11 грудня, на черзі – львівська премʼєра за участі київського соліста. Чи комунікували ви з київськими колегами та чи були присутніми на премʼєрі?
— Моя підготовка до виступу з музикою Орнштейна у Львівському органному залі була “засекречена” до останнього. Я зробив перші публічні “натяки” лише після того, як було затверджено точну дату події. Тобто обидві команди не знали про плани одна одної. Потім, коли з'ясувалися обставини цього неймовірного збігу обставин, ми комунікували, і жодних непорозумінь не виникло. А київську премʼєру Концерту я не слухав, щоб запобігти можливого впливу на моє виконання від почутого. Але сподіваюсь на можливість ознайомитися з записом, дуже цікаво. Одразу після 26 січня.
— Щиро дякую вам, Романе, за змістовну розмову і принагідно запрошую всіх поціновувачів класичної музики на львівську премʼєру Концерту для фортепіано з оркестром Лео Орнштейна 26 січня, а також на сольний речиталь Романа Рєпки “Фортепіанний футуризм. Лео Орнштейн” 9 березня, які відбудуться на сцені Львівського органного залу.
Спілкувалася Вікторія Антошевська.
25.01.2025