Навіть незалежність виборюється, бува, нечесними методами. Але цінність незалежності — власне у ній самій.

Після 15 місяців переможної війни, яка підтвердила успіх 30 років Незалежності, ми все ще залишаємося в їхніх очах у становищі мовчазного субалтерна, який не може говорити сам за себе

10-11 червня оселяни запрошують усіх небайдужих у гості до нового Центру підтримки — набутися разом, подякувати одне одному за підтримку у скруті і в радості та відзначити 20-ліття, відкритого у Винниках 2003 року Спільнотою «Емаус — Оселя» Центру підтримки людей, які втратили дім.

Голос заньківчан у просторі української культури завжди – з часів Бориса Романицького, Бориса Тягна, Володимира і Серія Данченків, Федора Стригуна – звучав сильно і яскраво. Так і буде далі. Театрові з потужною національною історією у час найважчих втрат і найбільших перемог годиться бути таким же рішучим.

Тепер відбувається процес виховання нації, і виховання глядача також суміжне з цим історичним процесом. Ми заради цього й працюємо в театрі: не заради того, щоб розважати людей, а щоб мати мисляче суспільство, яке може розвивати країну.

У пʼятницю, 9 червня, ініціатори музичних вечорів у Музеї Митрополита Андрея Шептицького запрошують на камерний концерт, присвячений 135-річчю від дня народження видатного українського композитора Василя Барвінського.

В українців змінився режим дня. Раніше ми вранці насамперед спостерігали за здобутками ЗСУ, тепер до цього додалося вивчення роботи «легіонерів»

Проєкт охоплює щотижневі оркестрові та групові репетиції з диригентом та професійними музикантами-наставниками, які зможуть не тільки допомогти покращити навички гри на музичних інструментах, а й підтримати та надихнути на нові звершення.

 У фокусі діяльності Сенсотеки – питання інформаційної доступності для незрячих та слабозорих людей: бібліотекарки розробляють гайд медійників щодо правильного викладу інформації,  влаштовують книжкові клуби та провадять показ кіно з аудіодискрипцією.

Якщо “перекласти” драму Маргарити Орлеанської на колізії української історії, то відчитаємо і втому від процесів, і варіанти “монологу колонізатора” — мовляв, навіщо ці всі зусилля, “даваймо жити дружно”...