Вражіння прогульковця   Доходило пекуче, — серпневе полудне — як на легкому, мнякому "Форді" вїзджав я на словацьку територію. Ще метер-два — і я вже за "границею".   Сонце пекло в лице, осліплювало очі, вперто до живого добиралося. Мотор, що досі гудів, скомлів — здавалось плакав із утоми і болю, здобуваючи метер за метром важкий граничний верх — минув білі граничні стовпи і тихо покотився вділ. На стовпах — ще старі знаки ЧСР, із львом, та велика буква П із орлом по другому боці.   Тільки свічки й воску...

Наш Бедеккер.

Загалом нашу Галичину зачинається цінити — після давньої рецепти — втративши з під ніг галицьку землю.

"Се же король Данило, князь добрий, хоробрий и мудрий, иже созд а городы многи и оукраси ѣ разноличными красотами, бяшетъ бо братолюбьемъ свѣтяся съ братомъ своимъ Василькомъ, сейже Данило бяшетъ вторый по Соломонѣ". Іпатська лїтопись.   І.   Зміст: Що думав я про Холм, заки його побачив?  

Зелені сьвята. Маю два днї вільного часу і хочу зробити приємну прогульку в наші гори. Найпринаднїйшою видає ся менї прогулька в напрямі Яремча, тимпаче, що буду мати нагоду оглянути там водопад Жонки, якого не бачив прошлого року з причини дощів. Коли водопад так гарний, як оповідають, то треба його й намалювати. Frisch gewagt ist halb gethan, каже Німець! Сїдаю до ваґона о год. пів до 3-ої і їду.  

Великодня мандрівка.   Ч. 108 "Ради" принесло фейлєтон п. з. "З угорської та галицької України", в котрім автор, росийський Українець, подав свої вражіня й рефлєксиї з мандрівки по Галичинї й угорській Руси, відбутої в часї сьогорічних Великодних сьвят. Фейлєтон сей прислав шан. автор — із змістом, в богатьох місцях доповненим, — нашій редакциї. Думаємо, що читачі наші радо з ним познайомлять ся. — Ред.  

Згадки з подорожи по Палестинї.    

  [Виїмки з листів молодого Русина.]   У вересни.   ...Розглядаюсь по тім славнім містї. Передовсїм заглянути треба до св. Варвари. Се вже так у кождого Русина. В церкві св. Варвари стрітив і найбільше антіреліґійного радикала.  

[Подорожні спомини.]   I.  

Перебуваючи від довшого часу на граници угорскій, відвідав я угорску Русь в околици Мункачева. В дорозї ночував я у одного сїльского священика, котрого дїяльність я подивляв. Коли ми близше пізнались, він на мою просьбу оповів менї дещо о порядках, які він в селї завів.   "Я — казав він — перебуваю доперва десять лїт в сїй парохії. Цїле мoє змаганє стремить до того, щоби піднести добробит і моральність народу.