Засуд: 16 присудів смерти, прочі обжаловані увільнені   Від нашого постійного дописувателя.   Відень, 17. лютого 1917.  

Росіяне, що тепер знов прийшли до Галичини, не ріжнять ся, розумієть ся, від Росіян, що були тут у 1814—15 р. І їх поведеннє супроти галицьких Українцїв у головній основі таке саме, що й перед роком. І так само відбуваєть ся в Галичинї та на Буковинї нищеннє української культури, проти якого врочисто запротестувала Загальна Українська Рада на своїм засїданню серпня. В самій Росії панує реакція, а лїберали мають менше нїж коли небудь впливу на полїтику російського правительства загалом і на його полїтику в зайнятих краях зокрема.

З виданої у Віднї в перекладї з шведської мови книжки письменника Каpлa Гільденбранда "Die Donaumonarchie im Kriegt" (Наддунайська монархія у війнї) познайомлюємо наших читачів з одним роздїлом, а цїкавих довідати ся дещо про книжку відсилаємо до бібліографії в найблизшім числї. Книжка вийшла накладом "Ц. к. Унїверситетської видавничої Книгарнї".  

  ("Прикарпатская Русь" і "Львовское Военное Слово").   По Великодни минувшого року "освободителї" Галичини знайшли ся були в такім положеню, що чим раз частїйше приходилось їм думати, як би то самим освободитись і спастись утечею в свояси. Таке положенє роздратовує. В роздратованю тратить ся панованє над собою. Все, що довго тільки душу мулило, вихоплюєть ся тодї на верх і дїють ся несподїванки, що часто пахнуть скандалом.  

І.   Відносини в ярославськім повітї перед війною. — Польонїзація. — Москвофільська аґітація. — Арештованя з початком війни. — Великі битви над Сяном і знищенє повіту. — Війна ощадила польські села, знищила українські.  

І.   Стан скільського повіту перед війною. — Арештованя москвофілів. — Наші стрільцї в Скільщинї в жовтни 1914 р. — Відворот наших війск. — Московська господарка. — Наші селяни держали ся добре. — Зимові битви і участь в них українських сїчових стрільцїв.  

Російська господарка в повітї. — Арештованє Українцїв. — Прихильність до Поляків. — Аґітація за православєм. Читальнї Качковского і "Голос Народа". — Утеча москвофілів. — Вилюдненє повіту — Теперішний стан. — Сїльська адмінїстрація в польських руках. — Наша інтелїґенція. — Початок відновленя нашої орґанїзації. — Потреба більшої працї. — Поширенє "Свободи" в москвофільських селах.  

("Русскіе", що не знають "русскої" мови. — Курси галицькі. — У Лохвицької-Скаллон. — На курсах київських. — Гіркий жаль "освободителїв" і "визволених".)  

І. Ограниченія еврейскаго землевладѣнія въ Галичинѣ просуществовали, съ малыми измѣненіями, до 1857 года. Отмѣна всѣхъ ограниченій, провозглашенная конституціей 1849 года, сохранила свою силу только до 1853 года, и только распоряжение 1860 г. внесло нѣкоторыя измѣненія въ пользу еврейскаго землевладѣнія. Но окончательно всѣ ограниченія евреевъ были отмѣнены только основными законами 1867 года.  

Наша сьвітска інтелїґенция, а також всї сторонництва, орґанїзациї і товариства повинні тямити, що поборюючи православну пропаґанду, ломлять силу москвофільства. І то силу чинну, бо лише в сїм напрямі може русофільство виказати успіхи. Нинї хиба розпоряджаємо вже конечними засобами в людях, в справній орґанїзацийній машинї і виробило ся в нашій суспільности почутє безпроволочного усуваня всякого лиха, яке робить шкоди нашому национальному орґанїзмови.