Засуд: 16 присудів смерти, прочі обжаловані увільнені
Від нашого постійного дописувателя.
Відень, 17. лютого 1917.
В часї між днем 21. червня й 2. серпня 1915 р. відбувала ся перед дивізійним судом краєвої оборони у Віднї головна розправа проти членів русофільського "Народного Coвіту" — послів д-ра Дмитра Маркова, ц. к. судового надрадника Вол. Куриловича, адвокатів д-рів Кирила Черлюнчакевича й Івана Дрогомирецького, коваля Григорія Мулькевича, селянина Томи Дякова й віденського кореспондента часописи "Новое Время", Дмитра Янчевецького за головну зраду та за злочин против оружної державної сили. По переведеню явної розправи признано їх керманичами тайної орґанїзації, що мала на метї при російській підмозї відірвати Галичину й Буковину та північно-західну часть Угорщини від Австро-Угорщини та прилучити їх до Росії, і засуджено всїх на кару смерти через повішенє. По відкиненю скарги неважности став сей присуд правосильним, одначе присуду смерти не виконано в уваги на цїсарське помилуванє, яким замінено всїм засудженим кару смерти на досмертну вязницю, котру вони вже й відбувають по ріжних війскових карних заведенях монархії, за виїмком Д. Янчевецького, котрого — як відомого — виміняно за Тадея Рутовського.
Вже в актї обжалованя проти Маркова й товаришів зазначував ц. к. війсковий прокуратор війскового команданта Відня, д-р Рудольф Вундерер, що обжаловані тодї особи не вичерпують числа осіб, на яких паде поважне підозрінє що до винуватости в закиненім їм злочинї. Слїдство, ведене тодї проти тих дальших осіб, довело до нової великої розправи 24-ох руссофільських дїячів з Галичини й Буковини, що почала ще у вересни м. р. перед воєнним судом в сали віденського краєвого карного суду, купи обжалованих привожено з гарнїзонового арешту.
Під обжалованє попали: 1) гр. прав. сотрудник з Ворончанки (на Буковинї) о. д-р Касіян Богатирець (ур. 5. падолиста 1868 р.), чільний дїяч полїтичних, культурних і економічних орґанїзацій буковинських руссофілів та начальний редактор чи співробітник часописий "Народная Рада", "Православная Русь" і "Pyсская Правда", 2) Іляріон Цурканович (ур. 13. сїчня 1878 р.), укінчений правник, колишний урядник Дудикевичевої "Самопомощи" й член управи Св. Михайлівського Інституту в Коломиї, а далї співробітник чи відповідальний редактор "Православної Руси", "Русскої Правди", "Вєри і Церкви" та заснованої по увязненю його товариша Олексія Ґеровського "Народної Волї", 3) д-р Семен Булик (ур. 1. 9. 1877), краєвий адвокат у Мушинї, що працював передтим в руссофільських адвокатських канцеляріях д-ра Алексеєвича, д-ра Черлюнчакевича, д-ра Дрогомирецького й д-ра Савюка; д-р Булик був між ин. членом "Народного Совєту" й головою тов. "Надежка" в Криницї, 4) о. Гаврило Гнатишак, гр. кат. парох у Криницї (ур. 19. 7. 1880), член "Народного Совєта" та повітовий орґанїзатор "русско-народної" орґанїзації, 5) о. Роман Прислопський, гр-кат. парох в Жеґестові (ур. 28. 8. 1886), член центрального й філїяльного видїлу "Общества ім. Мих. Качковського", управи руссофільської бурси в Новім Санчі та видавець часописи "Свєт" і співвидавець часописи "Лемко", 6) д-р Олександер Гассай (ур. 26. 3. 1879), адвокатський кандидат у канцелярії д-ра Булика й управитель новосандецької "Русскої Бурси" та член полїтичного тов. "Русская Рада", 7) д-р Іван Черлюнчакевич (ур. 18. 9. 1882), рідний брат засудженого перемиського адвоката Кирила, б. адвокатський конципієнт д-рів Булика й Савюка, а потім адвокат в Скалатї та член "Народного Совєта" і повітовий русофільський орґанїзатор Скалатщини, д-р Олексанлер Савюк (ур. 21. 1. 1876), краєвий адвокат у Сяноцї, засновник сяніцької "Народної Ради", що 1913 р. їздив до Петрограду в руссофільської депутації по поратунок для руссофільських орґанїзацій; з вибухом війни нарокував був він як акцесїст ополченя до війскової служби, 9) д-р Ярослав Сьокало (ур. 21. 2. 1885), адвокатський конципієнт у канцелярії адв. Копистянського в Галичі, котрий помер у слїдчій вязницї, та член тамошньої філїї "Общ. ім. М. Качковського", "Дружини" й кредитового тов. "Надежда", 10) о. Микола Винницький, гр. кат. парох у Галичі (ур. 9. 7. 1868) директор "Надежди", засновник "Дружини", повітовий орґанїзатор "Русскої Народної Орґанїзації" і член "Народного Совєту" до 1913 р., 11) о. Корнило Сеник (ур. 3. 1. 1862) гр. кат. парох у Любичі Королївській, б. соймовий посол (1907—11), член управи "Русскої Ради" й "Общества ім. М. Качковського", 12) о. Іван Мащак (ур. 5. 2. 1861), гр. кат. парох в Липицї Горішній, член "Народного Совєту" й повітовий орґанїзатор русофілів Рогатинщини, 13) о. Маркил Раставецький (ур. 13. 5. 1865). гр.-кат. парох в Рімнім, член "Русскої Ради", "Народного Совєту", централї "Общества ім. М. Качковського", органїзатор русоф. молочарської орґанїзації, відомий з гостюваня думського посла Стаховича, 14) Дмитро Вислоцький (ур. 14. 11. 1888), студент прав, відповідальний редактор часописи "Лемко" в Новім Санчі, а потім засновник орґану "Русская Земля" в Перемишлї, 15) о. Іван Станчак (ур. 14. 3. 1868), гр.-кат. парох у Висоцькім, член "Русскої Ради" та полїтичний орґанїзатор русофілів у Ярославщинї, 16) Остап Цюк (ур. 22. 2. 1885), урядник кредитового т-ва "Надїя" в Криницї, співробітник "Лемка", 17) Іван Андрейко (ур. 6. 10. 1888), студент прав, б. відпов. редактор "Лемка" й аґітаторський помічник о. Гнатишака, 18) Теодор Мохнацький (ур. 29. 3. 1876), господар у Мохначцї Долїшній, 19) Олександер Милянич (ур. 24. 3. 1876), народний учитель у Поворознику, секретар криницької "Надїї" та член управи новосандецької бурси, 20) Методій Трохановський (ур. 4. 5. 1885) нар. учитель і заступник директора "Надїї" з Криницї, 21) о. Теодозій Дуркот (ур. 23. 6. 1869), гр.-кат. парох у Ждинї, голова горлицької філїї Общ. ім. Качковського та директор щадницї "Русская сила", 22) Микола Ґремосяк (ур. 12. 12. 1874), хлїбороб у Криницї, русофільський кандидат до законодатних тїл з Лемківщини, 23) Лука Старицький (ур. 20. 11. 1874), гр.-кат. дяк у Знесїню під Львовом і член централї Общ. ім. Качковського, та вкінци 24) Яким Ґазюк, 46-лїтний господар у Шипотї Камеральнім, русофільський аґітатор, що стояв у дружбі з Ґеровськими.
Війскова прокураторія обжаловувала одну частину обжалованих від 1 до 15 як провідників злочинної роботи, а инших яко безпосередних спорудників злочину державної зради з §§ 58 і 59 б карн. зак. та винуватцїв злочину проти оружної сили держави з § 328 війскового карн. зак.
Один з обжалованих, о. Г. Гнатишак, помер перед початком розправи, так що переводжено її лише проти 23-ох обжалованих, при чім що до одного обжалованого (Ґазюка) відступлено від обжалованя.
Півшестимісячна розправа, в якій заряджувано нераз кількаденні перерви, покінчила ся остаточно нинї, в суботу, проголошенєм присуду, яким обжалованих: о. Богатирця, Цуркановича, д-ра Булика, о. Прислопського, д-ра Гассая, д-ра Черлюнчакевича, д-ра Савюка, о. Винницького, о. Сеника, о. Мащака, о. Растовецького, ак. Вислоцького, о. Станчака, ак. Андрейка, сел. Ґремосяка й дяка Старицького засуджено на кару смерти через повішенє; прочих обжалованих увільнено від вини і кари.
Всї засуджені зголосили внесенє жалоби неважности.
[Дїло]
21.02.1917