Дивну прояву обсервуємо в найновійшім часї: москвофіли і радикали, — ті, що в часї истнованя т. зв. солідарности партий робили, що тілько могли, аби солідарність тую розбивати, тепер на всї заставки чим-раз дужче кричать о потребі солідарности і пускають всякі штучні огнї на заслїпленє здорових очей руского загалу. Зі всего видно, що при нинїшній ситуації им невигідно і види на будучність у них що-раз більше помрачують ся... А серед публики рускої попадають ся такі, що фрази і фаєрверки беруть за щирість, за добру монету. Наївні, наївні!  

І.   В сих днях минає рік від часу звістних заявлень в галицкім соймі, котрі привели з собою зміну в політичних відносинах Русинів галицких, зміну тактики політичної.  

про переслїдуванє священиків Галичан.     Наша редакція одержала сегодня від одного Галичанина з Холмщини, котрого имя очевидно мусимо удержати в найбільшій тайнї, ось-таке письмо в звістній справі переслїдуваня священиків-Галичан в Холмщинї:  

І.   Збори членів турчаньскої "Народної Ради", що відбули ся перед кількома днями в Турцї, а з котрих ми здали справу в "Дѣлї", не випали так, щоби могла справдї мати якій вплив на нинїшну нашу ситуацію. Перейшовши точки резолюції, ухваленої зборами, бачимо в них — по-при де-що баламутне — досить річей добрих, хоч не нових, але не бачимо нїчо такого, що би чи то розяснювало нинїшну ситуацію, чи вказувало якісь нові дороги. Все те усунено на бік, поминено мовчки. А прецїнь то було питанє найцїкавійше і найважнїйше.  

  упокоїв ся в понедїлок 5 (17) серпня в Новороссийску (над Чорним морем) повертаючи з Кавказа до Кієва.     Иван Наумович родив ся дня 14 (26) сїчня 1826 р. в Козлові, каменецкого повіту, в домі свого дїда по матери о. Николая Дроздовского, тамошного приходника і декана. Отець покійного Ивана був народним учителем в Буську.  

 

Поміщаємо отсю, прислану нам статю д. Яворского, написану в порозуміню з ширшим кружком львівскоі москвофільскоі молодіжі, через те, що се вже хоть слабонька опозиція супротів власного старшого поколіня, котра доси не має свого органу. Ми радо дамо місце й дальшим обіцяним статям, та тілько згори заявляємо, то не будемо йіх далі містити в орігіналі. Молоді москвофільскі опозиціоністи слушно бажають скасувати всяку язикову середину — бурсаччину нашоі москвофільскоі інтелігенціі, — але ж отся статя, як і надруковане передше письмо д.

І.      

Відповідь на напасть дописувателя "Народа".   В 3-ім числї "Народа" помістив п. Роман Алексевич, слухатель прав і бувшій член "Буковини", статью, котра бодай по части має служити характеристичним образцем пожитя питомцїв віденьскої духовної семінарії. Статья ся єсть так "неможливою", що найлучше було би перейти над нею до порядку дневного, — однак з огляду, що вісти подані в нїй суть ложні і оскорбляючі, підписаний уважає за конечне відповісти на ню бодай короткими словами.