Просьба.

Сонній душі моїй будь ранком ранним,

Сонця промінєм ясним і теплом;

Скоро житє звялить мене цїлком,

Будь менї тихим вечером весняним.

Будь Ти любови щирої промінєм,

Скоро любити хочеть ся менї;

Скоро сьпівати схочу я піснї,

Будь Ти пісень тих жерелом — натхнїнєм.

Сонцем, що зпоза хмар мов блиск надїї

Сьвітить, най буде щирий погляд Твій;

Най Твоє слово будить намір мій

Наче роса той цьвіт, що з жару млїє.

Шалом Ти лїт моїх будь молодечих,

В мужеських вказуй лиш розваги путь;

Радости небом молодому будь,

Сонцем поваги будь в лїтах старечих.

Місяця сьвітом будь, що вчить без впину

Мрії снувати ясні як алмаз;

Вчи мене скромним бути в слави час,

Гордости вчи в убожества годину.

Арфою будь, що в мельодійні мови

Струн своїх людських серць приймає жар;

В смутку Ти в душу лий відради чар,

А согрішу — прости менї в любови.

Сонній душі моїй будь ранком ранним,

Сонця промінєм ясним і теплом;

Скоро житє звялить мене цїлком,

Будь менї тихим вечером весняним!...

Відень, 21. цьвітня, 1896.

[Зоря, ч. 11, 13.06.1896]