Дивний той чортківскій повіт! — думав я нераз. Скажи менї хто, що там вівця вовка їсть, я мабуть повірив би в се скорше, як в те, що там наш брат Поляка русчить.

Полуднувати гадало вже сонце, коли Михайло Званич лїнивою рукою протер заспані очи і, посваривши ся з подушкою, почав натягати на ногу дїраву, спітнїлу скарпитку. Єго товариш спав єще солодким, супокійним сном.

З поезій.   Я рад би в души всї думки всї піснї Сховати перед світом; Як довго плітка скрита вод блакитом, Так довгі й житя єї днї.   Будь плітцї в водї і безпечно, — так нї, Їй хочесь сонця й гине; Нехай же к сонцю й думка мчить ся — лине, Най мчать ся, най линуть піснї.   З циклю "Пісень ночи".   І.   Неприязні, лїниві, темні тїни, Неприязної ночи звістуни, Я рад вам, дїти темної країни,

Між думками про Шевченкові твори, що их виявили менше і більше визначні критики, можна було подибати давнїйше дуже часто й такі: "Шевченко переспівує україньску народну пісню".