... А стіни ти в тим покою, в тим дзальоні, мальовані червоно гий кров... А від самої стелі аж до підлоги на них золоті паси, єден коло єдного, аж за вочи бере... Єн', що від тих стін, тай від червоних кресел тай від смерек під вікнами в тим покою ти все темно, навіть і в день...