Жадному може народови в Австрії не приходить ся так тяжко жити, як нам Русинам тут в Галичинї під геґемонією шляхти польскої, котра має ще відвагу голосити, що ось-то Русинам в Галичинї не дїєсь нїяка кривда, що мов-то они тут благоденьствують.
Кождому відомо, як тяжко ми покривджені на поли шкільництва, як тяжко нам доборотись того, що нам належить ся правно після всяких правил Божих і людских та після постанов законів конституційних. Всїм нам стоїть ще живо перед очима образ, з яким трудом і перепонами удалось нам наконець вибороти перемиску ґімназію. Через кілька по собі наступаючих сесій ставив і повтаряв посол Романчук і товариші внесеня в справах шкільних, між тим внесенє о заснованє в Перемишли ґімназії з руским язиком выкладовим. Наконець здавало ся, що більшість соймова єсть прихильною заснованю рускої ґімназії в Перемишли, ухвалено навіть резолюцію, щоби віднестись до перемискої ради повітової: чи о скілько уважає она за потрібне заснованє в Перемишли рускої ґімназії. Розуміє ся, що тогдїшна перемиска рада повітова, головно з иніціятиви теперішного краєвого инспектора п. Ив. Левицкого відповіла, що в Перемишли руска ґімназія злишна. Наконець [о скілько памятаю] в роцї 1887 на поновлене внесенє пос. Романчука, на напір корони, при сильній аґітації тогдїшного краєвого правительства, рішила соймова більшість шляхотска, що в Перемишли мають утворити ся в міру доказаної потреби постепенно рускі кляси рівнорядні при истнуючій польскій ґімназії. Однак ухвала соймова не дістала санкції а з волї монарха отворено адміністраційним розпорядженєм самостійні кляси рівнорядні з руским язиком выкладовим, під окремим управителем і в окремім будинку — а то против волї тогдїшної більшости соймової. Ухвалюючи рускі кляси рівнорядні лише "в міру доказаної потреби", думали тогдїшні менери польскі, що по роцї, по двох — паралєльки ті за-для браку фреквенції будуть скасовані. Та склалось инакше. Русини показали свою жизненість, фреквенція в руских паралєльках була сильна, так, що вже і більшість соймова видїла ся приневоленою паралєльки ті відокремити і утворити окрему ґімназію. Тож думаю, що не від річи буде в хвили отвореня цїлей ґімназії кинути кілька гадок і уваг, які менї тут насувають cя.
Передомною лежить справозданє Дирекції ґімназії перемискої за рік 1895-ий, т. є. за рік послїдний перед виокремленєм руских паралєльок. Не буду тут вдавати ся в часть наукову і в склад тла учительского — мимоходом сказавши, дуже скупо обсадженого. Скажу лиш загально, що на сором державі, і на глум висказам бувшого міністра д-ра Ґавча о гіперпродукції интеліґенції — склад тїла учительского був так недостаточний, що як в ґімназії головній, так і в клясах рівнорядних не ставало по кількох yчитeлїв і их мусїли заступати священики — і то аж чотири священики з по-за тїла учительского! Переходячи поодинокі дати статистичні в справозданю виказані, довідуємо ся цїкавих подробиць, а позаяк тілько невелике число людей має і може мати справозданє під рукою, то хочу цїкавійші подробицї справозданя подати ось-тут до прилюдної відомости.
Найцїкавійше представляє ся справа фреквенції і справа народности. І так: в ґімназії головній [польскій] було всїх учеників у вісьмох клясах 562; між тими було 444 з розговорною мовою польскою, 32 з рускою, а 13 з нїмецкою; після віроисповіданя було 334 обряду римо-кат., 2 вірмено-кат., 43 греко-кат. і 110 жидів. З того выходить, що З між 43 Русинів ходячих до польскої [головної] ґімназії — 11 не признало ся до рускої народности, а знов майже всї жиди признали ся до народности польскої. В клясах рівнорядних руских було в сїмox клясах всїx учеників 299 — і всї були рускої народности і грек-кат. обряду. Між учениками тими було: 76 синів священиків, 14 синів урядників від IX. ранґи в гору, 12 синів урядників других катеґорій, 29 синів народних учителїв, 55 синів міщан і ремісників, 93 синів селяньских, 11 синів слуг публичних і 9 синів зарібників. З учеників тих ходило 262 на польскій язик яко надобовязковий.
З наведених повисше дат статистичних бачимо:
1) Знайшло ся аж 43 Русинів, котрі післали свої дїти до польскої ґімназії, а не знайшов ся анї оден Поляк або жид, котрий би післав свою дитину до ґімназії рускої.
2) З-межи 43 учеників гр.-кат. обряду записаних до польскої ґімназії, знайшло ся аж 11 учеників, котрі вже не признали ся до рускої народности.
3) Коли з помежи 299 учеників-Русинів з руских кляс рівнорядних ходило аж 262 на надобовязковий язик польскій, то в польскій ґімназії на 444 Поляків, 32 Русинів, 13 Нїмцїв, — ледви 30 учеників уважало за потрібне учити ся надобовязкового язика руского, хоч більша часть тих учеників, то будуть урядники і професори у всхідній Галичинї, де до кваліфікації жадає св. знаня руского язика. Тож і не дивниця, що таким панам опісля воняє руске письмо, а гнїває руске слово, котрого они не розуміють, ба навіть прочитати по руски не вміють. Поміщене тут справозданє єсть найкрасшим доказом нашого рабства, а нетолєранції Поляків! Бо коли анї оден Поляк не лиш не післав свого сина до рускої ґімназії, але навіть не уважає за потрібне научати єго по руски, то ми Русини не тілько майже всї учимось по польски, але надто знаходять ся між нами такі малодухи, що маючи руску ґімназію в місци, посилають свої дїти до польскої ґімназії, а суть ще й такі, що там навіть не запишуть сина на науку руского язика! Чи не сором то?
Думав би може хто, що тих 43 учеників-Русинів, що ходять до польской ґімназії — то сини селяньскі, котрих родичі через несвідомість вписали до польскої ґімназії. Але де там! Власне між тими 43 учениками нема анї одного селяньского сина! Поминаючи тих, котрі подекуди яко приватні офіціялісти, народні учителї або урядники і другі тим подібні за-для карієри чи неузасадненої боязни посилають свої дїти до польскої ґімназії, мушу тут піднести, що — на сором — посилає своїх синів до польскої ґімназії також кількох "маститих" священиків. І на диво справджує ся тут латиньска пословиця "eхtrema se tangunt": попри "маститих" патріотів "твердого закала": о. Николая Чайковского містодекана і пароха з Берегів долїшних, о. Сильвестра Черлюнчакевича пароха з Маковиск, о. Юліяна Полошиновича, шкільного ординаріятского комісаря з Середницї і других — подибуємо також о. Ростислава Висневского, полякующого пароха з Радимна! — всї они в милій згодї записують свої дїти до польскої ґімназії. Декотрі з них — як о. Чайковскій — в своїм намірі навіть такі "твердыи" і "постоянныи", що, коли их сини перепадуть одного року при вступнім испитї до польскої ґімназії, — они по роцї зголошують ся в-друге до польскої ґімназії! На будуще постараю ся подати до прилюдної відомости безпощадно имена всїх тих славних і "маститих" патріотів, котрі свої дїти посилають не до рускої, але до польскої школи.
Кажуть, що "твердо-закалники" подають за причину посиланя дїтей до польскої школи — "фонетику". Однакож се лиш позір, глупо видуманий, бо-ж фонетики учать і в польскій ґімназії і єї й конем не обїдеш, а єсли знані люде старої партії, як д-р Антоневич, о. Копко і другі, не злякали ся фонетики і записали свої дїти до рускої ґімназії, то ті всечестні полякующі, ті псевдо-патріоти видумали позір дуже невдалий. Такого скандалу нема у нїякої другої народности, як у нас Русинів, що боремось за руску школу на те, аби опісля посилати свої дїти до школи польскої! Отже нашим обовязком єсть такі одиницї, що прогрішують ся против народу, безпощадно і прилюдно пятнувати!
Під конець хочу ще порівнати клясифікацію польскої а рускої ґімназії [паралєльок]. І так в ґімназії польскій на 489 учеників з кінцем сего року оставших дістало: 45 учеників клясу першу з відзначенєм, 341 клясу першу, 44 поправку, 30 клясу другу а 29 клясу третю. В рівнорядних же клясах руских 266 учеників з кінцем року оставших дістало: 25 учеників клясу першу з відзначенєм, 177 клясу першу, 22 поправку, 28 клясу другу а 13 клясу третю. Дочисляючи поправки до нот добрих показує ся, що в ґімназії польскій, де громадить ся всяка молодїж о різних спосібностях, перепало 12%, коли тимчасом в ґімназії рускій, де за-для пересїчного убожества Русинів посилають до школи лише здібнїйших учеників, перепало аж 15¼%. З того выходить, що клясифікацію учеників руских кляс рівнорядних переведено з значно більшою строгостію, нїж в польскій ґімназії, хоч приміром в ґімназії Єзуїтів в Хирові, в тім приютї для польскої шляхти, испит зрілости зложили всї ученики! Sapienti sat...
Вкінци мушу піднести ще одну річ: Поляки голосять urbi et orbi, що нам Русинам не треба руских ґімназій, бо нема кому до них ходити, нема фреквенції. На той арґумент дає найлїпшу відправу власне справозданє, з котрого я виймив дати. І так в цїлій перемискій ґімназії беручи після віроисповіданя, було з кінцем 1895 року шкільного Русинів: а) в головній ґімназії 43, б) в сїмох клясах рівнорядних 266, отже разом 309, коли тимчасом властивих Поляків було лише 334, так що коли в рускій ґімназії прибуде ще сего року осьма кляса, то буде Русинів в перемиских обох ґiмнaзiяx більше нїж Поляків [не вчисляючи жидів]. Отже показує cя найлїпше, чи закиди Поляків є оправдані і чи має підставу твердженє о недостаточности фреквенцій. Само собою зрозуміле, що Русини, стоячи економічно переважно слабше, не можуть своїх дїтей посилати світами до руских шкіл, коли зважити, що на більше як три-міліоновий нарід рускій є ледви дві рускі ґімназії і одна неповна паралєлька; — годї домагати ся, щоби Русин з Бродів, з Бережан, з Станиславова, Стрия і т. п., маючи польску ґімназію в місци, де невеликим коштом може посилати сина до школи, слав єго до Львова або до Перемишля до рускої ґімназії. Тож цїлком справедливо було недавно піднесено в "Дѣлї", що ми Русини — нарід в Австрії найбільше в правах упослїджений, а вже найбільше на поли шкільництва. У нас бо Поляки в интересї власнім поставили дивну норму: отворювати школи доперва тогдї, коли єсть достаточне число учеників, а тимчасом річ натуральна, що годї говорити о учениках, як нема школи! Нехай будуть рускі школи, а ми вже постараємось, щоб они мали відповідну фреквенцію!
Що-до перемискої рускої ґімназії — то коли ґімназія та яко паралєльки так красно розвивалась, нема найменшого сумнїву, що она тепер під оком і кермою так спосібного і досвідного педаґоґа, честного і щирого Русина і чоловіка трудолюбивого і глубоко ученого, яким єсть ново-именований першій директор тої ґімназії п. Григорій Цеглиньскій — буде розсадником правдивої науки і щирого руского чувства і духа.
Дѣло
26.08.1895