Катерина Сюріна і Чарльз Кастроново: нові ідеї народжуються від спонтанного спілкування творчих людей
Музичне життя Німеччини поступово оживає. Театри та концертні зали вже відкривають двері обмеженому контингенту глядачів. Під час карантину широкий резонанс онлайн-виступів, ініційованих окремими музикантами, надихнув замислитися над мінливістю часу, який вимагає нових форм спілкування артистів з публікою.
Перший вихід оркестрантів невеличкими групами на відкриті майданчики театрів нагадав креативні варіації з мобільними інструментальними складами, які давно апробували композитори ХХ століття у практиці фестивалів авангардової музики. Пост-карантинні музичні експерименти вражали різноманітністю камерних програм OpenAir-концертів, вечорів німецької Kunstlied, театральних перформенсів з вокалом, хореографією та світловим дизайном.
Потужний потік доступного вуличного мистецтва, у якому тепер брали участь професіонали високого ґатунку, розбурхав зацикленість людей на екзистенційно-побутових проблемах. Вірус страху за майбутнє допомогли подолати оптимістично налаштовані люди мистецтва. На позбавлення пандемійного синдрому невпевненості у майбутньому знадобиться деякий час, але завдяки музикантам більшість людей відчули полегшення і надію.
Музиканти поки що надають перевагу виступам за місцем проживання. Але немає правил без винятків. Баварська державна опера запросила на «Концерти по понеділках» чудовий сімейний дует – сопрано Катерину Сюріну і тенора Чарльза Кастроново. Голоси цих співаків звучали у найкращих театрах світу. Їх автентичні оперні інтерпретації користуються щирою любов’ю слухачів і визнані музичними критиками одними з найкращих серед співаків їхнього покоління. Катерина Сюріна і Чарльз Кастроново виступали й на сцені Львівської національної опери. Але наша зустріч відбулася у Мюнхені після 11-го концерти зі серії «Концерти по понеділках».
Сімейний дует вокалістів: Катерина Сюріна і Чарльз Кастроново.
Аделіна Єфіменко: Після послаблення карантину ви наважилися в дорогу з Берліна до Мюнхена, щоб виступити на сцені Баварської опери. Це ваш перший концерт, чи ви же співали в інших театрах?
Катерина Сюріна: У Берліні ми брали участь лише в онлайн-концертах. Нас запрошувала Дойче Опер. Але після декілька онлайн-дуетів отримали майже одночасні запрошення з Баварської і Берлінської опер. Ми встигли повернутися з Мюнхена і на наступний день брали участь у гала-концерті в Берліні.
Чарльз Кастроново: Нам вдалося гарно поєднати ці дві програми, а на запрошення в Мюнхен відгукнулися миттєво. Дуже любимо цей театр і місто. Офіційно дороги вже відкриті, розклад потягів стабільний. Хоча в дорозі треба бути обережним, дотримуватися всіх правил – використовувати превентивні засоби, дотримувати дистанцію. Справжнім випробування виявилося просидіти п’ять годин у захисних масках.
Катерина Сюріна: Баварська опера запросила нас виступити разом. Адже я і Чарльз – одна сім'я, живемо разом і на сцені можемо не дотримуватися дистанції. Гарно вдалося розіграти сценки з улюблених опер! Перед концертом репетирували близько години з піаністом, встигли відшліфувати деталі – динаміку, темпи, вступи – і енергійно вийти на сцену.
Чарльз Кастроново: …І відразу нас очікувало дивне відчуття: в партері глядачів зовсім не було, отже, співали у майже порожній залі…
Аделіна Єфіменко: Дозвіл було отримано лише на присутність 50-ти глядачів (у тому й представників преси), які розташувалися на двох балконах. Протягом концерту всі без винятку сиділи у масках. Відчуття насправді дивні, але радість знову увійти в зал цього прекрасного театру була неймовірною. Ви хвилювалися перед виступом?
Катерина Сюріна: Нам не звикати до сцени. Але звичайно хвилювання було.
Чарльз Кастроново: …Радісне хвилювання. Концерт знімали на відео, йшла пряма трансляція, а наш концерт дивилися наші друзі і рідні. Але у Баварській опері так добре співається, така прекрасна акустика!
Катерина Сюріна: У мене було відчуття, що все, що нас оточує – це і є спектакль. Оператори попередили, що буде мало людей і запропонували краще не дивитися у зал, а пограти «на камеру».
Чарльз Кастроново: Камери були розташовані у трьох різних точках, тому можна було варіювати рухи і жести. Загалом, вийшов дуже цікавий експеримент.
Катерина Сюріна: Відчуття дуже інтенсивне, коли нарешті знову виходиш на сцену вперше після тримісячного карантину! Наш концерт у Мюнхені – це незабутня подія. Цю радість складно описати! Все начебто знову стало на свої місця. Знову репетиції, знову виступи і оплески.
Аделіна Єфіменко: У сольній програмі Баварської опери ви були «самі собі режисер». Принцип взаємозв'язку арій і дуетів відрізнявся від звичайних гала-концертів. Простежувався певний міні-сюжет про кохання, довіру, прощання, смуток. Ви свідомо готували програму як сімейний дует?
Катерина Сюріна: Мені дуже приємно, що Ви це помітили. Ми обмірковували спочатку дуетну програму. А пізніше вирішили додати сольні номери.
Аделіна Єфіменко: Програму мала відкривати арія Вертера з опери Ж. Массне.
Чарльз Кастроново: Так, але краще, що ми розпочали концерт з дуету Ромео і Джульєтти. Це велика лірична сцена, яка дозволила слухачам поступово зануритися у прекрасний світ музики. Сольні номери – арії Вертера, Мікаели, Макдуфа і Лю – чергувалися з дуетами: арія-дует-арія-дует.
Катерина Сюріна: Ми також подбали про паузи. Після тривалого карантину голос потребує довшого відпочинку. А завершили ми мюнхенську програму дуетом Родольфо і Мімі, який до карантину виконували у постановці «Богеми» в Ковент-Гардені. Чудовий фінал! Ми сходимо зі сцени, пліч-о-пліч, прощаючись з публікою і з цим прекрасним залом.
Аделіна Єфіменко: Але з надією на скору зустріч, чи не так? Поки що не знаємо, як виживатимуть театри з такими обмеженнями, але чи не здається вам перебільшенням: в залі на 2101 місць допускати 50 слухачів?
Катерина Сюріна: Так, 50 слухачів – смішна цифра. Але це тільки перші кроки виходу з карантину.
Чарльз Кастроново: Напевно така кількість – показник обережності або небажання дирекції оперного театру розпочинати дебати з урядом Баварії. Абсолютно реально розсадити у залі і на балконах на відстані двох-п’яти метрів значно більшу кількість людей, продати більше квитків, а потім поступово збільшувати цю кількість.
Катерина Сюріна: Хоча для нас і 50 слухачів – величезна радість. Ми співаємо і живемо для публіки. Мій чоловік – американець і позитивно дивиться на життя. Ми віримо, що вірус швидко зникне з лиця землі. Але Чарльз думає, що все повернеться і буде, як і раніше, а я – виходець з Радянського Союзу, знаю, що дороги назад не буває. Все буде по-іншому: напевно з'являться нові жанри. Поки що не можу сказати, які саме, але звичної для нас опери, напевно, вже не буде. Якщо повернення і відбудеться, то не відразу. Знадобиться багато років.
Аделіна Єфіменко: Чим став для вас, вашої родини, ваших голосів період вимушеної ізоляції?
Катерина Сюріна: Під час карантину ми сиділи вдома в Берліні, багато займалися, особливо Чарлі, котрий розучував нові партії. Спочатку було важко. Піаніст не міг нас відвідувати, тому я зголосилася допомогти чоловікові і підспівувала йому в дуетах. Хоча для мене це подвійне голосове навантаження, адже ці партії я не планую у майбутньому виконувати на сцені.
Чарльз Кастроново: Але було дуже приємно і радісно попрацювати разом! Коли всі оперні театри закрилися, я відчув, що наша професія просто зникла. Щоб заповнити цю порожнечу, ми з Катею розпочали серію домашніх концертів у товаристві знайомих, сусідів і друзів.
Катерина Сюріна: У будь-якій ситуації співакам потрібно виступати перед публікою з готовою програмою. Якщо співаєш для себе, постійно зупиняєшся і шліфуєш деталі. Заняття вокалом нагадують тренування спортсменів, які перед виступом на олімпіаді відпрацьовують техніку. Ми тренуємо голосові м’язи, повторюємо репертуар, вчимо нові партії, знайомимося з новими партитурами. Сімейних обов'язків теж додалося під час карантину. Всі сім’ї були поставлені перед лицем нової відповідальності.
Чарльз Кастроново: На батьківські плечі звалилися обов’язки homesсhooling. Наші діти не ходили до школи і ми займалися з ними вдома – організовували їхній робочий день, контролювали домашні завдання. Іноді доводилося їх підхльостувати. Але я люблю і побутовими справим займатися. Особлива радість – виїжджати всією сім'єю на природу. Дітей треба частіше відривати від комп'ютерних ігор. Яка велика різниця між поколіннями! Ми росли, граючи у футбол на вулиці, а нове покоління не уявляє своє існування без комп'ютерів.
Аделіна Єфіменко: Повернімося від вашої сім’ї знову до вашої музики, хоча у вашому випадку – це нерозривні речі. Отже, ви виступали у кращих театрах світу: Метрополітен-опера, Ковент-Гарден, Віденська, Паризька, Берлінська опери та багато інших. Яку роль у цьому престижному переліку відіграє для вас Баварська опера?
Катерина Сюріна: Очевидно, одну з найголовніших. З великим задоволенням виступаємо на цій сцені і завжди з нетерпінням чекаємо нових запрошень. Баварська опера пропонує цікаві кооперації. Прекрасних співаків, які прагнуть виступати на цій сцені, дуже багато, але нам пощастило – з нами підписали контракти рік наперед. І Баварській опері пощастило з керівником. Ніколаус Бахлер глибокий знавець музики і любить співаків з яскраво вираженим акторським талантом. Він – справжня людина театру.
Чарльз Кастроново: Пан Бахлер цінує нас не тільки як співаків, а і як відмінних акторів. Тому в Мюнхені ми завжди як вдома. Дуже затишне місто і не таке величезне, як Нью-Йорк або Париж. Дружні стосунки склалися у нас з колективом, з колегами-співаками, працівниками сцени тощо.
Катерина Сюріна: Впевнена, що нас тут люблять і чекають. У майбутньому плануємо частіше приїздити до Мюнхена. Баварія нас притягує мальовничою природою: навколо живописні гори, озера, багато зелені.
Аделіна Єфіменко: Під час ваших виступів у Баварській опері квитки завжди були розкуплені. Публіка відвідувала «Кармен» Дж. Бізе не тільки заради Кармен, а і щоб почути Мікаелу Сюриної. Та ж історія і з Альфредом у виконанні Чарльза Кастроново в «Травіаті» Дж. Верді. Голосийі імена улюблених співаків притягують увагу слухачів. Яке ваше ставлення до «магії імені», до успіху, до статусу оперної «зірки». І яка субординація «імен» важливіша для опери: композитор-співак-режисер-диригент?
Катерина Сюріна: Тішить, коли слухачі приходять у театр, щоб почути наші голоси. А над статусом «зірки» ми не замислюємося, не маємо персонального адміністратора або водія. Ніхто не зустрічає нас в аеропорту і не розміщує у готелях. Життя артиста напружене і складне: постійні переїзди, зміни часових поясів, у дорозі стикаєшся зі стресовими ситуаціями. Часто я подорожувала як мати з двома дітьми без чоловіка. Організація поїздки від квитків до валіз – все на мені. Але якщо Бог дав талант, гарний голос та ще і кар'єра складається успіщно, без sacrifice (ред. – самопожертви) не обійтися. Ціную життя у колі сім'ї, друзів, шанувальників мого голосу. Тому і театр – мій дім. Діти акторів, режисерів і музикантів раніше могли проводити час з батьками у театрі. Зараз в усіх театрах світу (напевно, це пов'язано з політичною ситуацією) адміністрація не вітає присутність дітей у театрі, якщо останні не зайняті у продукції.
Чарльз Кастроново: Але інколи вдається провести дітей за лаштунки. Ставлення до театру як рідного дому допомагає подолати фізичне навантаження і втому. Мене і Катю ніколи не полишає впевненість, що нас скрізь оточують люди, які так само, як і ми, вболівають за долю мистецтва. Справа не в «імені» і не в субординації. Головне завжди допомагати один одному. Це дуже важливо у такій складній професії!
Аделіна Єфіменко: В добу режисерської опери роль співаків змінилася. Часто співак – це виконавець волі режисера. Це вам допомагає чи заважає розкривати ваші образи?
Катерина Сюріна: З режисерами ми знайомимося під час роботи над новою продукцією. Я по натурі привітна людина. Коли починається підготовка до нового спектаклю, розумію, що працюю у першу чергу заради публіки. Адже люди приходять у театр, щоб відпочити від буденних проблем. Ми намагаємося їх розворушити, розвеселити або розчулити, наштовхнути на роздуми. Вважаю, що наше мистецтво повинно бути легким і без фанатичного відношення до режисерів або диригентів. На мій погляд, під час підготовки до нової вистави все повинно відбуватися, як у школі. З мудрими колегами отримуєш знання, набираєшся досвіду, наче вчишся у хорошого викладача, а потім передаєш ці знання молодим колегам. Витримувати колосальну концентрацію допомагають хороші взаємини, що виключає інтриги і непорозуміння.
Чарльз Кастроново: У процесі роботи над виставою ми всі рівні – артистичні директори, солісти, репетитори, артисти хору, оркестранти, режисери, технічні працівники сцени. Адже ми всі прагнемо до найкращого результату. Важливо також мати кураж, не боятися ризикувати, пробувати щось нове. Але головне – відповідальність перед колегами, з якими працюєш, і любов до публіки.
Катерина Сюріна: Глядач все відчуває і відповідає взаємністю – платить любов'ю за любов. Горезвісна «зірковість» заважає справі. Ми співпрацювали з багатьма видатними режисерами. Люди з культурно-артистичних галузей не завжди вирізняються легким характером. У кожного – свої комплекси, страхи і уявлення про світ мистецтва. Співакам добре, якщо режисери і диригенти знайомі з природою вокалу і враховують просту істину: один і той же твір у виконанні різних співаків звучить по-різному. Адже кожен співак має право на власну інтерпретацію образу, кожен має свій тембр, зовнішність і характер.
Чарльз Кастроново: Режисери, диригенти і співаки мають бути гнучкими людьми. Часто доводиться йти на компроміси. Але взаємодопомога – головна якість для кожного, щоб зробити яскраву постановку. Вистава – це гра, у якій всі злютовані в один клубок.
Катерина Сюріна: Вдалим можна вважати той спектакль, де публіка отримала неймовірне задоволення, а артисти згуртувались так, що готові один за одного у вогонь і у воду. Не завжди так вдається, але у моєму житті були такі вистави. Пригадується «Любовний напій» у Парижі з Лораном Пеллі. Фізично було важко. Треба було стрибати в солому, їздити на мопеді, перемикати швидкості. Але всьому можна навчитися. Актори як діти! Коли дитина захоплена своєю грою, вона ані часу, ані втоми не помічає. Відірвати її від улюбленої справи неможливо. Складно буває тоді, коли режисер пропонує якийсь незрозумілий тобі хід і при цьому не пояснює, що він має на увазі. У таких випадках допомагає досвід. Моя мама – драматична акторка. Я вчилася у ГІТІСі – інституті театрального мистецтва. Мені пощастило з чудовими педагогами. Тому і до режисерів ставлюся як до педагогів. Я люблю з ними спілкуватися і дискутувати. Такої ж думки дотримувалися Олена Образцова, Ірина Архипова й чимало співаків старшого покоління. Як виконавці вони мали більше свободи дій, ніж ми. Але, незважаючи на всі складнощі, головне, щоб глядач після вистави відчував відроджене почуття любові до театру, музики і до нашого вокального мистецтва.
Чарльз Кастроново: А я люблю працювати з режисерами, коли вони мені довіряють і дають простір моїй фантазії і індивідуальному баченню образу. При цьому завжди прислухаюся до порад. Завдяки спілкуванню виникають дивні моменти імпровізації. Тоталітаризм у режисурі себе не виправдовує. Зараз увійшла в моду сценічна хореографія, відео-дизайн. Інколи забагато візуальних ефектів. Уявіть собі, я як соліст виконую арію, а на сцені відбувається феєричний балет, або щось абстрактне. Увага публіки розсіюється. У таких випадках мені складно вибудувати логічну лінію розвитку мого персонажу. Наприклад, для мене крім вокалу важлива жестикуляція: жест продовжує інтонацію, підкреслює зміст музики і настрій сцени. Але важливо, щоб і глядачі звернули на ці жести увагу!
Аделіна Єфіменко: Оперну публіку можна умовно поділити на слухачів і глядачів. Отже, ваші інтерпретації орієнтовані і на тих, і на інших?
Катерина Сюріна: Очевидно! Я дуже поважаю публіку, яка добре розуміється на опері, вокалі, надає переваги тембровій різноманітності голосів. Але опера – це також і театр, видовище. Театр захоплює мене не менше, ніж вокал. Я люблю працювати над образом, перевтілюватися, бути різною – фатальною, сумною, життєрадісною. Працюючи у різних постановках, завжди переосмислюю наново образи Сюзанни, Паміни, Мікаелли, Донни Анни. Важливо, щоб публіка оцінила не тільки вокал, а й постановку загалом. Ось чому так важливо мати згоду з режисерами.
Аделіна Єфіменко: Ви переглядаєте оперні спектаклі з вашою участю в трансляції?
Катерина Сюріна: Так, з великим задоволенням! Трансляції «Ріголетто» з аргентинського Teatro Colón, «Травіату» і «Дон Жуана» з Віденської опери, «Джанні Скіккі» з Королівського театру Ковент-Гарден. Коли працюємо в театрі над виставою, нам рідко вдається отримати цілісне враження від постановки. Інколи слухаємо виконання наших колег по радіо у гримерці, але цього недостатньо.
Чарльз Кастроново: Мені теж завжди цікаво дивитися цілісні спектаклі. Помічаю нові деталі, виявляю цікаві знахідки у колег, коректую власний виступ. Перегляди трансляцій повчальні, окрім того від них отримуєш задоволення.
Аделіна Єфіменко: А як Ви ставитеся до авторських прав? Багато співаків протестують проти безкоштовних трансляцій, пророкуючи втрату реального слухача на користь віртуального.
Катерина Сюріна: Думаю, що ми не втратимо слухачів. Ми не отримуємо оплати за трансляції наших виступів. Але якщо знаходяться люди, які дивляться безкоштовні трансляції з нашими виступами через неможливість піти в театр і люблять наше мистецтво, я радію цьому. Я не буду підтримувати такі протести, адже ми допомагаємо людям своєю музикою, даруємо свій талант, який отримали від Бога і наших батьків. Любов глядачів – вже велика нагорода.
Чарльз Кастроново: Наша професія не завжди добре оплачується, але зараз ми особливо потребуємо моральної підтримки наших глядачів.
Аделіна Єфіменко: Тому шукаєте нові форми спілкування з публікою? Які нові формати музикування поза оперою для вас найцікавіші на даний момент?
Катерина Сюріна: У періоди криз завжди з'являється щось нове. Наприклад, дуже популярними стали віртуальні соло, дуети, ансамблі і хори, концерти на балконах. А вуличні концерти існували завжди. Ми з ентузіазмом виступали в концертах просто неба і організовували власні out-door-вистави. У нашому будинку живе жінка-скульптор. Вона фінансово постраждала від закриття виставкових залів і організовує відкриті виставки на вулиці. Я їй запропонувала новий проект на тему синтезу музики і скульптури, для якого я і Чарлі підготуємо музичну програму.
Чарльз Кастроново:... Щось на кшталт social event, творчої зустрічі за участю публіки. Ми можемо і хочемо творити. Нові ідеї народжуються від спонтанного спілкування творчих людей. Оперним театрам теж слід задуматися над out-door, oper-air-проектами. У майбутньому піком робочого сезону треба робити серпень і перенести канікули на холодну пору року.
Аделіна Єфіменко: У Берлінській опері вже показали скорочений варіант «Золото Рейну» і «Валькірії» просто неба...
Катерина Сюріна: Так, як раз у цьому напрямку в мене народилася ще одна ідея. Свої диски із записами романсів я пропоную обробити нашим друзям-мультиплікаторам. Під музику можна створити відео-кліпи на 2-3 хвилини. Цікаво, які образи придумають художники під музику? Ці проекти будуть цікавими і корисними для дітей. Я випустила свій новий диск і міркую, як просувати далі свій новий репертуар. Адже у репертуарі постійно з'являються нові оперні партії.
Аделіна Єфіменко: Майбутнє людей мистецтва після пандемії, очевидно, зазнає великих змін. Чи зміниться також і наша свідомість?
Катерина Сюріна: За новими шляхами розвитку мистецтва вам – музикознавцям і критикам – буде цікаво спостерігати зі сторони і досліджувати та робити висновки. А нам і далі крутитися в цій коловерті нового музичного життя планети. Сподіваємося брати участь у всіх можливих нових проектах. За вдачею я мандрівниця і мені дуже не вистачає мобільності. Я люблю знайомитися з новими людьми, спілкуватися, обмінюватися новими ідеями. Чарлі теж надзвичайно товариський, хоча комфортно почуває себе вдома і завжди знаходить роботу в будь-якому напрямку.
Чарльз Кастроново: Очевидно, що світ зміниться, з’явиться щось нове у житті кожного з нас. Поки що складно передбачити, які зміни нас очікують. Але дуже хотілося би знову повернутися на оперну сцену і готуватися до виконання нових оперних партій.
Аделіна Єфіменко: А слухачам дуже хотілося би повернутися у театри, щоб слухати улюблених співаків і акторів. Бажаю нам цього повернення. Щиро дякую за цікаву розмову!
Розмову вела Аделіна Єфіменко.
Переклад з російської – авторський (Аделіна Єфіменко).
Фото з концерту Баварської опери ©Wilfried Hösl
Фотопортрети співаків і фрагменти інших вистав – з архіву Катерини Сюріної і Чарльза Кастроново.
13.08.2020