В переднім слові до відозви польского людового комітету виборчого представлено теперішний стан Галичини під взглядом просвітним і економічним слїдуючими датами статистичними:
Галичина єсть тепер найбільшим краєм в Австрії (Долитавщинї). Висказуючи се твердженє в процентах, виказує статистика в пропорції до прочої Долитавщини простір Галичини на 26%, населенє 27%, податок крови майже 30%, участь в видатrах держави на адміністрацію на 20%. Тим даним повинні відповідати єї відносини під моральним і матеріяльним взглядом, с. є.: просвіти і добробиту. Однак так не єсть.
Toмy 45 лїт назад (в 1850 р.), коли наш край числив о 2 міліони населеня менше, при найбільшім войсково-бюрократичнім гнетї, було в Галичинї 2315 народних шкіл; одна школа припадала на 1968 мешканцїв, один учитель на 33 учеників. В 1891 р., при населеню о 2 міліони численнїйшім истнувало всего 3859 шкіл (вчисляючи в то і нечинні зa-для браку шкільних будинків або учителїв) і 2341 громад не мали школи; одна школа припадала на 1789 мешканцїв, один учитель на 85 дїтей. Тож не диво в виду того, що стан елєментарної просвіти у нас дуже сумний. В пору, коли в Чехії, по послїдній конскрипції, число анальфабетів мужчин (по-над 6 лїт віку) виносило всего 4.60%, женщин же 6.90% — Галичини числила 64% анальфабетів мужчин і 71% женщин, а під тим фатальним взглядом перевисшають єї ще лиш Буковина і Дальматія. При тім ще в наслїдoк заведеня окремого рода сїльских і міских шкіл, єсли не зроблено неможливим, то по крайній мірі дуже утруднено сїльскому і маломіскому населеню посиланє xлoпцїв до середних шкіл.
За мало також тих середних просвітних заведень і в наслїдокь того они переповнені. Лїт 25 тому назад (в 1870/1 шк. р.) припадало на одну середну школу 332, сегодня припадає 424 учеників. Надто висока шкільна оплата і дорогі книжки шкільні, при чім часто переміняні, дуже дають ся відчувати для біднїйшого населеня, а примусове умундурованє, непрактиковане в нїякім краю Австрії, стане ся справдїшним пораженєм для множества спосібної, але бідної молодежи.
Рівнож дуже сумнївний поступ відносин висшої університетскої просвіти. В 1850/1 шк. р. було в обох краєвих університетах 1512 студентів. В 1890/1 шк. р. по 40 лїтах при більшім о 2 міліони числї мешканцїв єсть всего 2360 студентів. В виду того можуть говорити о гіперпродукції интеліґенції лиш вороги просвіти. Впадає в очи зменшенє числа студентів львовскої політехніки. В 1875 р. ходило до неї 203, а в 1892 р. всего 166 студентів, хоч всї закордонні краї, навіть Румунія і Болгарія, могли би доставити тій знаменито веденій школї, рівно як і обом університетам, много молодежи, єсли би не перепони того рода, що не мають нїчого спільного з наукою і не практикують ся в цивілізованій Европі.
Мірою цивілізації в суспільностях, політичного змислу і степени економічного розцвіту або гуманітарної охоти, суть товариства. В Долитавщинї єсть их 24.913, в тім числї 658 політичних — в Галичинї всего 1277, політичних лиш 10, а і ті зазнають перепон на кождім кроцї. Щадничих кас єсть в Австрії 496, у нас 26, с. є. 5.24%.
Обтяженє довгами недвижимої власности в краю (табулярних, селяньских і міских), котре виносило в 1870 р. 144,650.549 зр., зросло в часї 20 лїт, до 1890 р. на 320,321.572 зр., значить більше, як двократно, коли між тим вартість гіпотек цїлком, а по крайній мірі в такій самій пропорції не піднесла ся.
Ту власність давить тяжкій податок: на селї грунтовий, по містах домово-чиншовий, добираючій ся вже не до доходів, лиш до самої власности. Крім того впливають на задовженє власности в головній мірі елєментарні нещастя в наслїдок безпримірного занедбаня охорони від пожарів і систематичного проволіканя реґуляції рік, рівнож як в наслїдок байдужности, з котрою рішаючі сфери глядять на винищенє лїсів і на брак нового залїсеня.
Не хоче ся майже вірити, але цифри говорять: в 5 лїтах (1886–1890) знищили пожари в Галичинї майна на суму 24,494.370 зр., а лиш 1/3 часть того майна була обезпечена. Шкоди в наслїдок виливу вод і климатичних ґримасів, спонуканих розбійничим винищенєм лїсів, не подає статистика, але они виказують о много більше міліонів.
Тож не давно, що за тими нещастями идуть в слїд що року тяжкі передновки, голод і постепевне зубожінє цїлого населеня, з виїмкою капіталістичних кругів. Упадаючій xлїбopoб не дасть, бо не може дати, заробку ремісникови нї купцеви. З того походить взаїмність упадку і нужди, побільшуваної лихвою на велику скалю під різними видами о яких цивілізований світа не має навіть понятя. З того походить також, що як хлїбороб, так і міщанин мають взаїмний интерес в змаганю до полїпшеня відносин.
А як поводить ся в виду того скарб державний?
Участь держави у видатках на Галичину на поли промислово торговельного і рільничого шкільництва, на поли рільництва, годівлї худоби, артистично наукових цїлей і т. п., виказує від 1878–1893 рр. постепенне зменшенє сум, і нема майже нїодної позиції, котра відповідала би висше наведеній пропорції що до простору, населеня, рекрутів і податків Галичини. За то ростуть в державнім буджетї видатки на скарбову адміністрацію (в 1878 р. 16% в 1893 р. 22%); на саму фінансову сторожу збільшались видатки за тих 15 лїт з 14% на 16½%. З другої сторони треба тямити, як великі тягари поносять громади, виконуючи для правительства безплатно т. з. поручений обсяг дїланя зі шкодою власних мicцeвиx порядків, на розвиток котрих у них вже не стає сили.
Статистика дає також яркі докази в цифрах, що відповідно до загального зубожіня зменшає ся, а мусить зменшатись можність добровільного плаченя податків. В порівнаню з прочими краями Австрії, видатки побору безпосередних податків з екзекуційними належитостями виносили в Галичинї в 1881 р. всего 21.00%, а в 1893 р. уже 40.04%, або збільшились з 98.020 зр. на 310.000 зр.! На кожду голову галицкого населеня припадає 5 кр. екзекуційної належитости річно. За час від 1881 до 1891 рр. були підвисшені консумційні податки в Галичинї з 4,817.738 зр. на 17,571.150 зр. і пересїчний Галичанин мусїв відмовляти собі в тім періодї часу постепенно навіть їдженя мяса, бо дохід акцизи з мяса упав в Галичинї о 1%.
В 1881 р. платила Галичина до державної каси 41,035.887 зр., а в 1894 р. 68,565.618 зр. Незначне зменшенє замітне лиш при заробковім податку, а се свідчить о упадку ремесла.
Язик цифр неумолимий. Впрочім ті цифри не уроєні, лиш всї взяті з послїдного Rocznik-a statystyki Galicyi, видаваного краєвим видїлом. Треба порівнати послїдні цифри з висше виказаним зростом загального задовженя недвижимої власности в Галичинї, а тогдї покаже ся цїла нага дїйстність положеня і вияснить ся загадка, для чого найменше подвижний рускій селянин покидає нинї землю і вибирає ся за море без надїї повороту.
[Дѣло, 06.08.1895]
06.08.1895