Сотня колишніх американських високопосадовців закликає Білий дім вдатися до політики умиротворення Росії. Таке враження, що вони живуть в іншому світі, що події останніх років пройшли поза їхньою увагою.
Видання Politico опублікувало нещодавно відкритого листа від колишніх високопоставлених чиновників США, представників академічного світу та стратегічного істеблішменту, у якому тезово викладена програма ревізії американсько-російських відносин. Під листом стоять 103 підписи промінетних американців. Досить знаменно, що він з’явився у момент, коли кампанія президентських виборів входить у свою найгарячішу фазу.
Саме тому, а також завдяки звучності імен авторів та підписантів листа публікація здобула чималий резонанс. Причому не лише у Сполучених Штатах, а фактично в цілому світі. Адже йдеться про ключові відносини на геополітичній арені: Вашінґтон–Москва. Для України ж це взагалі екзистенційні питання життя та смерті.
Для розуміння важливості листа назвемо кількох осіб, котрі його підписали. Це, наприклад, Джордж Шульц (George P. Shultz), колишній держсекретар (1982–1989 рр.); Вільям Перрі (William Perry), ексміністр оборони (1994–1997 рр.); Ернест Моніз (Ernest Moniz), ексміністр енергетики (2013–2017 рр.); Роуз Ґоттемюллер (Rose Gottemoeller), колишній заступник держсекретаря з контролю над озброєннями й міжнародної безпеки (2014–2016 рр.); Томас Ґрегем (Thomas Graham), старший директор Ради національної безпеки з питань Росії (2004–2007 рр.); Фіона Гілл (Fiona Hill), старша директорка Ради національної безпеки в європейських і російських справах (2017–2019 рр.). Є у списку й колишні амбасадори США в Москві, зокрема Джон Гантсман (Jon Huntsman) і Томас Пікерінґ (Тhomas R. Pickering).
Погляньмо, що запропонували автори публікації. Вихідним моментом їхніх міркувань є переконання, що актуальний стан американсько-російських відносин становить загрозу американським інтересам. І річ не тільки в побоюванні, що може спалахнути військовий конфлікт, а то й ядерна катастрофа. Передовсім йдеться про те, що обидві країни «дрейфують в бік обтяжливих перегонів ядерних озброєнь». А причину цього «дрейфу» автори листа вбачають чомусь не в агресивній зовнішній політиці Кремля, а в жорсткій російській політиці США, яка «обмежується реакціями, санкціями, публічними звинуваченнями та резолюціями Конґресу». Що, на думку підписантів, не лише неефективно, а й блокує можливість співпраці в тих сферах, де вона конче необхідна.
«Тим часом поважні загрози миру і нашого добробуту, які потребують співпраці між Росією і США, в тому числі з таких життєво важливих питань, як ядерна війна і зміни клімату, залишаються поза увагою. Ставки дуже високі, оскільки ризики, які загрожують миру, і витрати колосальні. Тому ми вважаємо, що необхідний ретельний, безпристрасний аналіз, а потім і зміна нашого сьогоднішнього курсу», – наголошується в листі.
Можна було б лише привітати заклики авторів повернутися до політики реалізму та конкуренції. Утім «реалізм» цей полягає і тому, щоби сприймати Росію такою, як вона є, й не намагатися на неї вплинути в позитивний бік. У листі пропонується визнати, що Росія не зміниться в довгостроковій перспективі, навіть якщо політик із демократичнішими за Путіна поглядами прийде до влади в Москві. Росія в своїй зовнішній політиці, мовляв, все одно керуватиметься своїми стратегічними інтересами, які залишатимуться практично незмінними. Тому, мовляв, і не треба їх змінювати
А що ж треба робити? Автори листа вважають, що треба вигідною співпрацювати в одних сферах, конкурувати – в інших. Тобто вести business as usual, як у старі добрі часи.
«Наша стратегічна концепція і стратегічний потенціал повинні бути такими ж, як і в роки Холодної війни, коли вони стали нам у чималій пригоді. Це була добре збалансована прихильність стримуванню і розрядці. Таким чином, підтримуючи оборону на належному рівні, ми повинні залучати Росію до серйозного і послідовного діалогу, який допоможе з'ясувати глибинні причини недовіри і ворожості, і в той же час – зосередитися на важливих і невідкладних проблемах безпеки, з якими стикаються наші країни», – читаємо в листі.
Тож, на думку підписантів, завданням американської політики та дипломатії в цьому сенсі є знайти правильну точку рівноваги. Треба відмовитися від концепції взаємин, де проглядається надмірний крен у бік санкцій та обмежень. Настав, мовляв, час визначити сфери, в яких можлива співпраця.
Хоча водночас у листі міститься заклик не втрачати з Росією пильності. Наприклад, слід розвивати стійкість виборчої та медіа-системи США до російської дезінформації та пропаганди. Хоча зразу ж дається заувага, що посилення власної стійкості не відкидає конфіденційних перемовин з росіянами.
«Ми занадто часто і помилково вважаємо дипломатичні контакти нагородою за хорошу поведінку, в той час як насправді вони служать просуванню наших інтересів і передачі жорстких сигналів і послань. Дипломатичні відносини потрібні нам як важливий засіб залагодження безпеки, щоб звести до мінімуму хибні уявлення і прорахунки, які можуть призвести до непотрібної війни. Відновлення нормальних дипломатичних контактів повинно стати найвищим пріоритетом для Білого дому, і ці дії зобов'язаний підтримати Конґрес», – закликають автори.
Отже ключовою пропозицією цієї публікації є заклик розпочати з Росією поважний стратегічний діалог. Щоб це стало можливим, необхідно пролонгувати договір СНО-3 та невідкладно розпочати перемовини з інших важливих питань.
Варто відзначити той позитив у листі, що його автори закликають не поступатися Росії в принципових питаннях, зокрема щодо України: «У найболючіших питаннях, де американські і російські інтереси входять у серйозний конфлікт (скажімо, Україна і Сирія), США повинні дотримуватися твердої і принципової позиції, яку поділяють наші союзники і яка надзвичайно важлива для справедливого результату». Водночас наступним реченням в листі йде таке зауваження: «Проте треба приділяти більше уваги сумарному впливу на наші відносини, яке з'явиться завдяки вивіреним, стриманим і поетапним крокам, а також тим можливостям, які покращені відносини створюють для подальшого просування вперед».
І в цьому контексті варто згадати, що один з авторів публікації Томас Ґрехем у своїй недавній статті, написаній у співавторстві з російським політологом Дмитром Треніним, у часописі Survival назвав «марним витрачанням зусиль» допомогу Україні й Грузії в їхніх намаганнях вступити в НАТО. А окрім того, Ґрехем неодноразово критикував антиросійські санкції.
Не дивно, що виступ таких авторитетних експертів із питань Росії відбувся саме зараз, як вже було сказано, на старті гарячої фази президентської кампанії. Аналітики вже неодноразово висловлювали прогнози, що з перемогою демократа, тобто приходом у Білий дім Джо Байдена, американська санкційна політика щодо Кремля може ще більше загостритися.
Шукати шляхів до компромісу з Москвою? Невже досі авторитетні політики, знані експерти в російському питанні не усвідомили однієї простої істини: Росія розуміє винятково мову сили, поступки вона трактує як слабкість і лише посилює тиск? А тому всі ці пропозиції про умиротворення Москви, які знову лунають, є нічим іншим, як черговими геополітичними граблями. Спроба реалізації тез послання здатна зробити політику Путіна лише жорсткішою, а не гнучкішою й поступливішою. А отже це лише призведе до зниження безпеки США та погіршення відносин з американськими союзниками, особливо з країнами Східної Європи.
