Американський ляпас для Меркель

Америка виводить велику частину свого військового контингенту з Німеччини. Чи потраплять вивільнені американські вояки до Польщі, як це обіцяв Трамп? Дуже сумнівно.

 

 

Незабаром Німеччину мають полишити 11 900 військовослужбовців збройних сил США. Такі цифри вже оголосив Пентаґон. Це більше, ніж раніше заявляв Дональд Трамп (він говорив про 9 500 вояків). Точно відомо, що 6 400 з них повернуться додому, на американську батьківщину. Зокрема, повернеться майже вся механізована бригада з Баварії. Решту американських військовиків розподілять в основному між Бельгією (йдеться про штаб НАТО в Монсі) та Італією, де дислокована ескадрилья F-16. Ротаційне командування рівня корпусу (його в Європі ще немає), можливо, з'явиться в Польщі, за умови, що Вашинґтон і Варшава укладуть відповідну двосторонню угоду.

 

Цікаво, що Пентаґон, оголошуючи про плани виведення військ з Німеччини, не згадав жодним словом про передислокацію на постійній основі якогось з підрозділів до Східної Європи, передовсім до Польщі. Хоча про такий крок говорив американський президент Дональд Трамп, зустрічаючись нещодавно у Вашинґтоні зі своїм польським колегою Анджеєм Дудою. Останній за той час вже встиг переобратися на посаді, причому, як стверджують експерти, його перемозі на виборах могла посприяти саме польсько-американська домовленість у царині безпеки.

 

Відтак можна (з жалем для поляків) констатувати, що ідея Fort Trump зазнала повного фіаско. Ті, хто ще до останнього моменту вірив у неї, тепер остаточно розчарувалися.

 

 

Вже краще б, зокрема й для поляків, якби американські війська залишилися в Німеччині. Адже саме згадана механізована бригада, яка дислокувалася в баварському місті Фільзеку, поклала початок місіям американських сил в рамках багатонаціональної батальйонної бойової групи НАТО в 2007 році. Вона виступала першопрохідцем в плані постійної передової присутності США на північному сході Польщі. Американські механізовані батальйони двічі проїжджали майже через всю Польщу, вивчаючи маршрути, місцевість, стан мостів і доріг, а також реакцію місцевого населення. Цей шлях вони долали приблизно за тиждень, щоб в бойовому режимі зуміти оперативно добратися до Сувалкського коридору (гіпотетичного сухопутного коридору протяжністю близько 100 кілометрів, який міг би з'єднати територію Білорусі з Калінінградською областю Росії), аби у разі російської загрози допомогти союзним польським військам. На місці вони проводили тренування з 15-ю бригадою Війська Польського, в тому числі здійснюючи нічні марш-кидки до кордону Польщі, Росії та Литви.

 

Але тепер міністр оборони США Марк Еспер недвозначно заявив, що місія механізованої бригади на півночі східного флангу НАТО підійшла до кінця. Принаймні на постійні основі. Далі можливі лише ротаційні і тимчасові місії.

 

Після виведення механізованої бригади з Баварії структура постійних сил США в Європі буде відчутно послаблена.  Відтак командування корпусу, котре перебереться до Монсу, стане радше віртуальним, адже у випадку якоїсь воєнної кризи буде покладатися на сили, які слід буде перекинути з Америки, а не ті, що дислокувалися поблизу на ротаційній або постійній основі. Відрядити підмогу, звісно, можна, проте на такі процедури, як демонструє практика, потрібно принаймні два місяці.

 

Чи мають намір Сполучені Штати якимось чином компенсувати зниження своєї бойової потуги в Європі? Можливо, хоча певності немає. Принаймні Пентаґон щодо цього не дав поки що жодних роз'яснень. З попередніх заяв можна припустити, що всі компенсаційні заходи реалізовуватимуть на суто ротаційній основі. Зокрема, свого часу йшли розмови  про те, що в країни Балтії на ротаційній основі потрапить танкова бригада, причому по одному батальйону до Литви, Латвії та Естонії. А тренувальний центр з полігону в Ґрафенвері у Німеччині переведуть до Дравсько-Поморського в Північно-Західній Польщі. Але поки що конкретних планів щодо цього Пентаґон не озвучив.

 

Взагалі всі ці передислокації виглядають доволі алогічними. Серед експертів виробилася чітка думка, що йдеться про суто суб’єктивне й ірраціональне покарання німців, а передовсім бундесканцлерки Анґели Меркель. Як було фігурально сказано в багатьох публікаціях щодо цієї теми: «Трамп дав віртуального ляпаса Меркель».

 

Утім, що цікаво. Глава Білого дому на одній з прес-конференцій недвозначно пояснив: «Ми йдемо (з Німеччини, – ред.), тому що вони (німці, – ред.) не платять, все дуже просто». Якщо заплющити на певний час очі на стратегічні геополітичні інтереси Америки, пов’язані з військовою присутністю у Німеччині, то в цій заяві можна було б відшукати певну логіку. Але лише в тому випадку, якби передислоковані підрозділи потрапили в ті країни, які «платять  більше», тобто витрачають на оборонні цілі більший відсоток ВНП, ніж Німеччина. От, приміром, та сама Польщі, де на оборону витрачають два відсотки від ВНП. Однак парадоксальність ситуації полягає в тому, що американські військовики перейдуть до країн, чиї питомі військові витрати ще менші, ніж у німців. Згідно з офіційними даними за 2019 рік, Німеччина видає на оборону 1,38% ВНП, а Італія – лише 1,22%. Бельгія витрачає ще менше – 0,93%.

 

Тож Трампові йдеться передовсім про інші речі. «Трампові з Меркель важко, оскільки він взагалі не переносить сильних жінок», – зазначив колишній амбасадор США в Німеччині Джон Корнблум. Особливо глава Білого дому розгнівався на німецьку канцлерку після того, як вона зірвала йому очний саміт «Великої сімки», який планувалося провести у Вашінґтоні у червні. Довелося провести його в режимі відеоконференції. Хоча Трамп дуже розраховував на те, щоб зібрати світових лідерів у себе в резиденції наживо.

 

Відтак Трамп став одержимим ідеєю покарати Анґелу Меркель. Утім, врешті-решт, таким чином він покарає передовсім самого себе, Сполучені Штати, Польщу та певним чином Північноатлантичний Альянс. Чому від такого кроку найбільше постраждають США? Бо, наприклад, знаменита база ВПС США в Рамштайні – це не стільки захист Німеччини й загалом Європи від зовнішнього нападу, як найбільший перевальний пункт для доставки американських вояків і техніки на Близький Схід і в Африку. Там же розташований головний пункт управління антитерористичними операціями. І це ще не все, база в Рамштайні відіграє центральну роль в управлінні безпілотниками, які США використовують для розвідки і ударів по цілях в Пакистані, Ємені та Сомалі, а раніше в Іраку й Афганістані.

 

А, приміром, у Ляндштулі розташований найбільший за межами США військовий шпиталь, куди потрапляють на лікування американські солдати зі всіх куточків світу. У Штутгарті – командний центр керівництва всіма американськими контингентами в Європі і Африці, в Ґрафенвері – один з найбільших в Європі полігонів.

 

До речі, більшість німців з радістю сприйняли заяви Трампа про виведення американських військ з їхньої країни. Адже можна сказати, що Америка таким чином пориває зі спадщиною Холодної війни, а головне – завершується прикра епоха окупації Німеччини, яка програла Другу світову. Втішаться і німецькі пацифісти, і націоналісти, «зелені» й «ліві».

 

Лише відповідальні німецькі політики спохмурніють. Бо усвідомлюють, що таким чином завдано удару по головному чиннику західної обороноздатності – єдності НАТО.

 

 

31.07.2020