Соціальне дистанціювання не рятує від зараження, але сприяє легкому перебігу ковіду.

 

Швейцарські науковці показали, що вище вірусне навантаження початкового зараження COVID-19 веде до важчого захворювання.

 

Фізичні методи захисту – соціальне дистанціювання, носіння масок і сувора гігієна – знижують рівень інфікування, зменшуючи передачу респіраторних вірусів від заражуючих до заражуваних людей через контакт, краплі слини чи слизу. Такого плану захист не тільки знижує ймовірність зараження, а й кількісно зменшує вірусний інокулят (тобто кількість вірусних частинок, що потрапляють в організм заражуваного), отриманий реципієнтом, змінюючи шлях передачі від прямої крапельної в безпосередній близькості до непрямої – через аерозолі чи забруднені поверхні. Ще в 2003 році було показано, що при тяжкому гострому респіраторному синдромі (SARS) вище вірусне навантаження початкового зараження призводило до важчого захворювання. Нове дослідження швейцарських науковців показало, що такий же ефект спостерігається і при COVID-19.

 

На швейцарській військовій базі дві роти солдатів (№2 та №3 на рисунку) перебували в тісному контакті, одна (№1) – була розташована на певній віддалі, контакти з солдатами перших двох не були такими інтенсивними. Після спалаху хвороби на цій базі там ввели суворі заходи соціального дистанціювання та гігієни, тобто в ізольованій роті інфекція поширилася вже після введення цих заходів.

 

Відповідно, науковці виділили дві групи інфікованих: до введення цих заходів фізичного захисту і після – та порівняли перебіг хвороби в кожній зі них. Частота симптоматичного COVID-19 була значно нижчою в групі інфікованих після здійснення цих заходів.

 

 

У першій групі (дві роти, з 354 солдатів 62% були інфіковані) 29% мали хворобливі симптоми COVID-19. Натомість у другій групі (окремо розташована рота, 154 солдатів) симптомів COVID-19 взагалі не спостерігалося, хоча вірусом заразилося 15% солдат, а у 9% були виявлені вірус-специфічні антитіла.

 

 

Таким чином, соціальне дистанціювання може не тільки уповільнити поширення SARS-CoV-2, а й запобігти спалаху COVID-19, водночас викликаючи імунну відповідь. Вірусний інокулят під час інфекції або способу передачі може бути ключовим фактором, що визначає клінічний перебіг COVID-19, мала доза початкового вірусного зараження може бути причиною безсимптомних випадків.

 

Залишається з'ясувати, підсумовують дослідники, чи захищає безсимптомна інфекція від повторного зараження в майбутньому – і, отже, чи можна індукувати колективний імунітет безсимптомними інфекціями до того, як вакцина стане широко доступною.

 

23.07.2020