Домінантність знижує вплив у групі

 

Найсильніший, найбільший та найагресивніший член у групі часто домінує, але не обов’язково все вирішує. Нове дослідження поведінки риб демонструє: домінантні індивіди можуть вплинути на групу своєю силою, але керівництво пасивних індивідів значно успішніше, коли потрібно діяти на основі консенсусу. Дослідження, яке опублікувала міжнародна команда вчених з Університету міста Констанц, Констанцького Інституту поведінкової біології імені Макса Планка та Техаського університету в Остіні, спростовує припущення, згідно з яким домінантні індивіди здійснюють найбільший вплив у групі.




Домінантний (зліва) та підлеглий (справа) самці виду Astatotilpia burtoni. У дикій природі вид мешкає в озері Танганьїка та поблизу нього. Зображення:  MPI f. Verhaltensbiologie/ Jordan Lab.


 

Дослідження надає нові свідчення про те, як домінантні особи можуть завадити ефективній комунікації всередині організації. «Ці ж ознаки, що можуть наділяти владою, за певних обставин призводять до того, що цей вплив зменшується – особливо там, де всі індивіди можуть вільно обирати, за ким вони хочуть слідувати», – пояснив Алекс Йордан (Alex Jordan), керівник дослідницької групи в Інституті поведінкової біології імені Макса Планка, а також у «Центрі розширених досліджень колективної поведінки» при Ініціативі досконалості німецьких університетів в Констанцькому університеті та Інституті поведінкової біології імені Макса Планка.

 

Домінантні індивіди можуть підкорити групу своїй волі завдяки власній наполегливості. Але саме це робить їх соціально відразливими. «Коли йдеться про те, щоб досягнути консенсусу серед рівних або з огляду на нагальні потреби, найвпливовішими є менш агресивні індивіди. Наші дослідження демонструють, що домінантні індивіди хоч і найчастіше здобувають владні позиції, творять найменш дієві структури впливу», – сказав Йордан.

 

Щоб виявити вплив домінантності, науковці дослідили соціальні групи Astatotilpia burtoni – риб з родини цихлових. «Цей вид творить групи з сильною соціальної ієрархією, в яких домінантні особини контролюють ресурси, територію та простір, – сказала Маріана Родріґез-Сантьяго (Mariana Rodriguez-Santiago), співавтор дослідження та аспірантка в Техаському університеті в Остіні. – Ми задалися питанням, чи агресивні домінантні особини відіграють центральну роль у своїх соціальних мережах, чи вони контролюють ресурси і чи мають найбільший вплив. Чи таки покірні самці виявляться найвпливовішими, хоч і пасивні, й практично не контролюють територію та ресурси».

 

Науковці відрізнили вплив соціальної домінантності від звичайного соціального впливу, досліджуючи, як за рутинної соціальної поведінки або за складних соціальних навчальних завдань домінантні та підлеглі самці обмінювалися інформацією зі своєю групою. Для складніших завдань риб тренували асоціювати кольорове світло з одного боку басейну з годуванням. Цих «посвячених» індивідів розподілили в нові групи з рибами, які не проходили такого навчання. Врешті вчені дослідили, які групи швидше вчилися пов’язувати кольорове світло з їжею – ті, в яких були домінантні самці, чи інші, з поступливими провідниками.

 

Науковці прослідкували за рухом риб та з’ясували, що в рутинних соціальних взаємодіях домінантні самці мали більший вплив, випереджаючи свою групу та виштовхуючи слабших. Натомість за складних завдань, коли групу не можна було примусити, бо окремі рибини вибирали, за ким вони хочуть слідувати, більший вплив у своїй групі здобували якраз покірні самці. В групах, якими керували поступливі рибини, швидше досягали згоди щодо того, за яким світлом потрібно слідувати, і група як одне ціле швидше виконувала завдання. Під керівництвом домінантного самця група значно повільніше досягала консенсусу – якщо взагалі досягала.

 

Застосувавши додатково метод відслідковування, що ґрунтувався на машинному навчанні з найсучаснішими техніками комп’ютерної науки, науковці змогли виявити різну поведінку домінантних і покірних самців: у соціальній поведінковій мережі домінантні риби відігравали головну роль (вони часто взаємодіяли з іншими), але в просторовій мережі посідали радше межеву позицію (інші їх уникали). Застосування цієї технології дало змогу отримати певні свідчення про механізми та результати взаємодії, яких досі отримати були неможливо.

 

«З поведінковими даними, які неможливо виявити на око, наш автоматичний метод трекінгу (стеження) продемонстрував: відмінність між домінантними та покірними рибами зумовлена не соціальним статусом як таким, а радше способом, у який ці індивіди рухаються та взаємодіють з іншими, – сказав співавтор Пол Нюренберґ (Paul Nührenberg), аспірант у «Центрі розширених досліджень колективної поведінки» в Ініціативі досконалості німецьких університетів в Університеті міста Констанц та Інституту поведінкової біології імені Макса Планка. – Відмінності в поведінці безпосередньо призводять до відмінностей у соціальному впливі».

 

Отримані результати такі ж важливі для нашого розуміння розвитку тваринного світу, як для аналізу керівних структур в організаціях. «У багатьох спільнотах – чи то тваринних, чи то людських – деякі особи на керівних посадах демонструють таку ж поведінку – агресію, залякування та примус, – сказав Йордан. – Але ефективна комунікація вимагає залучення багатьох голосів, а не лише найгучніших. Наші знання про природні системи демонструють: альтернативні підходи до влади можуть допомогти створити сильніші структури консультування, управління та освіти».

 

 

Dominanz verringert den Einfluss in einer Gruppe

mpg.de, 16/07/2020

Зреферувала С.К.

22.07.2020