З Америки доходять до нас дуже відрадні вістки. Наші брати, яких лиха доля змусила покинути Рідний Крій та шукати кращої долі за океаном, розвинули широку діяльність для оборони української справи. Цею діяльністю кермує Український Народній Комітет, який має свої філії по ріжних містах Америки. Цей комітет скликав на день 29 квітня надзвичайний зїзд до Ню-Йорку, на якім ухвалено отсю політичну резолюцію:
З уваги:
а) що найвищим ідеалом українського народу є стремління до здвигнення самостійної, незалежної і суверенної держави на його етноґрафічній території, —
б) що найдоскональшою формою державного устрою є республиканський лад, оснований на засаді демократичного, пятичленного (загального, рівного, безпосереднього, тайного і пропорціонального) права голосовання, і
в) що лише такий ідеал може зєдинити всі тверезі українські одиниці до спільної праці.
Надзвичайний зїзд Українського Народнього Комітету, дня 24 квітня 1920. рішає як і давнійше непохитно обстоювати здвигнення самостійної, незалежної і вповні суверенної української республики, аж до повного здійснення політичних аспірацій українського народу.
З огляду на те Надзвичайний Зїзд Українського Народнього Комітету:
1) протестує як найрішучійше проти наїзду чужих держав на українську територію;
2) уважає варварським насильством загарбання української території чужими державами;
3) пятнує яко акт національної зради зречення українських територій в користь ворожих держав, чи народів, зі сторони українських чинників;
4) звертається до усеї української іміґрації в Зєдинених Державах і в Канаді підперти енерґічно акцію Українського Народнього Комітету для визволення українських земель з ворожого ярма.
На зборах був присутний також делєґат зі старого краю д-р Льонґин Цегельський, котрий виголосив довший реферат про безвідрадне положення української людности Галичини, Буковини, Холмщини і Волині, знищеної шестилітнюю війною і теперішним лихоліттям. Збори вислухавши реферату д-ра Цегельського рішили підперти гуманітарну акцію для допомоги жертвам війни, ведену д-ром Цегельським та поспішити як найскорше з найобильнійшими датками для Рідного Краю.
Небавом потім заходом місцевого У.Н.Комітету в Йонкерс біля Ню-Йорку відбулося там дня 9. мая велике віче в справах рідного краю, на яке запрошено також д-ра Льонгина Цегельського. Велика галя була виповнена народом по береги. Д-р Цегельський в двогодинній промові представив боротьбу нашої армії за волю України та положення української людности в Галичині. За підшептами ворогів а може й на заклик львівського "Впереду", виступило тут кількох авантурників, які почали кричати, аби старому краєви не давати ніяких гроший. Супроти цих злочинців зайняли зібрані вічевики таку грізну поставу, що вони мусіли спасатись втечею. Віче приняло одноголосно революції, в яких висказує подяку У.Г.Армії за геройську оборону Рідного Краю і протест проти видачі українських земель під чуже пановання, що противиться праву самоозначення, та заклик до уряду Зєдинених Держав, аби він визнав Україну як незалежну державу в етноґрафічних границях. Відтак принято ще додаткову резолюцію д-ра Демедчука в справі допомоги Рідному Краєви.
Подібні віча відбулися скрізь по ріжних місцевостях Америки, де попри місцеві У.Н.Комітети повстали також спеціяльні комітети для допомоги жертвам війни. Аби цю акцію перевести пляново, представники українських орґанізацій Зєдинених Держав на нараді, що відбулася дня 11. мая в Українськім Народнім Домі в Ню-Йорку зорґанізували комітет під назвою: "Поміч Рідному Краєви, тимчасовий головний український ратунковий комітет в Америці". До екзекутиви цього комітету вибрані: Д-р Льонгин Цегельський, делєґат старокраєвого комітету допомоги жертвам війни — як голова; д-р Володимир Сіменович, як І-ший заступник голови; Роман Слободян, як II-гий заступник голови; Дмитро Андрейко — як писар; Андрій Савка — як скарбник; Теодор Грицей — як член Управи.
Громадська думка
25.06.1920