Українські кольонії.

Крім суцільних мас від Кавказу аж по Карпати до середного бігу Тиси має український нарід ще багато кольоній:

A) Українські кольонії в Европі.

1) Український нарід має кольонію в горішній Італії в країні, що називається Фріявль*) і належить до венецької провінції. Дещо розповідали про тих Українців путники, що їздили з Галичини до Риму. На загал про них нічо не знаємо. Ніхто ними не інтересувався.

2) Українська кольонія є в полудневій Угорщині коло Банату, де Тиса впливає до Дунаю. Найбільше село там заселене Українцями називається Керестур з 6.000 мешканцями (комітат Васs Bodrog). В Сусідних селах є їх покілька сот, отже всіх разом около 6,000—10.000. Статистику їх Мадяри не фальшували з огляду на сербське сусідство.

3) Українські кольонії є також в Боснії. Люди заманені туди з Галичини. Про них нічо не знаємо. Ті кольонії находяться серед суцільного сербського населення, без звязків з Галичиною. Їх треба спровадити назад на Галицьку Україну.

Українські кольонії в Добруджі. Пpo них всі знають, але ніхто ними не займався і тому не маємо позитивних відомостей, кілько є Українців в Тульчі і т. д. Про них подав був статтю в "Київській Старині" Хведір Вовк року 1882.

5) Українські кольонії між Волгою а Доном. Це вже більші кольонії, зазначені навіть на мапах України. Мимо того ними також не інтересуються.

6) Найзамітнійше, що російський уряд в остатних часах перед світовою війною творив ще нові українські кольонії, коло міста Казані.

Б) Українські кольонії в Азії.

1) В малій Азії, або Анатолії, находиться кольонія українських козаків коло міста Ферікє, де є й почта. Стрічаються там назвиска такі, як Іван Виговський. Нічо блищого про ту кольонію не знаємо. Я раз писав лист під адресою Івана Виговського, але відповіди не одержав.

2) Українська кольонія над Байкалом. Цар Петро Великий після битви під Полтавою переселив над Байкал тих мешканців двох сіл з під Полтави, що у них перед битвою стояли на кватирах Шведи. Та кольонія найдавнійша там.

Кромі того є українські кольонії: 3) в Закавказю, 4) в Туркестані, 5) над Амуром, 6) в Персії. — Ред). Найбільша українська кольонія це 7) Зелений Клин або Зелений Кут. Вона займає більше простору, чим Німеччина і матірна Україна, але має дуже рідке населення.

В) Українські кольонії в Америці.

1) Найбільша група українських кольоній находиться в З'єдинених Державах північної Америки. Є там около пів міліона душ. Тамошні українські осадники то переважно фабричні або копальняні робітники. Вони досить заможні (котрі не пияки). Всі освідомлені й освічені, крім угорських Українців. Так було бодай перед війною. Ця група кольоній в Зєдинених Державах має свої школи і учительські семінарії. Там видають кілька українських часописей. Найбільша "Свобода", що виходить в Ню-йорку.

2) Друга група українських кольоній в Америці є в Канаді, де найбільше Українців жиє в провінції Альберті. Вони переважно еміґранти з Галичини і з Угорської України. Це фармери, то є хуторяне, що управляють рілю. Вони одержували ліс, та мусіли його викорчувати і тоді будували собі хати. Їх там може буде понад чверть міліона душ. Українські кольонії в Канаді почали повставати після 1880 р. Щоби звернути українську еміґрацію до Канади, їздив туди проф. Олеськів 1880 р., оглянув край і поручив нашим селянам осідати там.

3) Третя група українських кольоній в північній Америці а найменше знана, мимо того, що вона найдавнійша. Є то українські оселі здовж західного берега Америки понад Спокійним Океаном серед гір "Рокі". Та група кольоній простирається менше більше від міста Сан Франціско аж до Аляшки. Американи із З'єдинених Держав вистрілювали їх давнійше як Індіянів. Але опісля українські кольоністи пожалілися російському амбасадорови в Вашінґтоні, що вони православні, а їх стріляють. В наслідок інтервенції амбасадора се погане діло устало. Найцікавійше питання, звідки і коли ті Українці там взялися. На мій погляд та кольонія повстала з утікачів з над озера Байкалу. Вартоби ними зайнятися та дати їм допомогу книжками і пресою.

5) В полудневій Америці є українська кольонія в Бразилії особливо в Парані. Тамошні поселенці стояли в слабім звязку з рідним краєм. Запрошували до себе галицьких священиків. Їздили до них Василіяни. В Бразилії виходять дві українські часописи. Бразилійці тубильці нераз нападали на них і вирізували. Їх tаm може бути коло сто тисяч. Вони займаються рільництвом. Їх не беруть до війська. Є вони, здається, всі еміґрантами з Галичини. Біду мають з насікомими.

6) Ще є українські кольонії в Ляплятї. Ті Українці виеміґрували туди з Галичини, заманені спекулянтами.

Всі ті кольонії потребують як найбільше фахових учителів. В галицьких часописях найбільше писали про оселенців в північній Америці. Земленька наша дуже багата, але її жителі мусіли свій рідний край покидати через злі політичні обставини, мимо того що земля наша годує щедро всяких зайдів та ворогів. Хто знавби більше про наші кольонії, нехай напише. Ставляю внесок, щоби оснувати сталий Комітет, котрий повиненби безпинно займатися просвітними справами всіх українських кольоній.

Від Редакції: Вп. автор, оден з найстарших українських діячів, порушив тут дійсно незвичайно важну справу оснування постійного комітету для опіки над українськими кольоніями. Такий комітет мігби причинитися до вратування від асиміляції наших далеких братів, з яким згодом можемо мати найспосібніщих діячів особливо на полі торговлі і техніки. А і літературна діяльність українських кольоністів представляє великий інтерес і вносить зовсім нові тони в нашу літературу (поз. твори поета бачванських Українців Ґабора Костельника п. з. З мого валала [села]). Крім вичислених тут Кольоній є ще українські кольонії в Австралії і в Полінезії. Українська література про наші кольонії щойно починається. Є оден більший твір Ю. Бачинського про українські кольонії в Америці, є праці В. Гнатюка про українські кольонії в Банаті і Бачці та інтересний ряд фелєтонів в львівськім "Ділі" і "Громадськім Голосі" на київській "Раді". Споминів і описів нема. Звертаємо на це увагу українських подорожників.

*) Я пригадую собі, що про Фріявль була стаття мабуть в журналі "Галичанині" з р. 1865.

[Стрілець, 12.11.1919]