Українська місія в Злучених Державах Америки видала до українського народу в Америці таку відозву:
Післані сюди правительством Української Народ. Републики, щоби за її справу станути перед народом і правительством Злучених Держав, ми наперед раділи дум кою, що тут за морем застанемо многотисячну українську громаду, котра рідну справу чує і розуміє і підійме, як підняв її весь український народ. І перше наше бажання було до Вас прийти, братя і земляки.
На жаль, за дорученими нам обовязками нашого посольства нема можливости промовити до всіх розкинутих по широких країнах Америки українських людей. І як не хотілосяб заговорити живим словом, так врешті тільки сею дорою ми може привитати Вас всіх, всю велику українську громаду в Америці.
Привитати не від себе, а від рідного краю — України.
В тяжкий час ви її покинули, українські еміґранти. Від тяжкого часу, від нужди і неволі, ви хоронилися за море. Та найтяжше лихоліттє, недолю найгіршу, перетерпіла наша Україна за тих послідних пять літ, коли ви, сини її, далеко-далеко були і часто навіть чутки не мали від неї.
Не маючи державної орґанізації і національної волі, впав український народ пять літ тому несвоєвільною жертвою великої війни. За славу мілітаризму; за нові землі для грабіжних імперій; за далекі шляхи і торги для берлінського та московського та віденського капіталу; за інтереси, в котрих український народ не мав ні участи ні впливу, — ріками полилась українська кров на всіх боєвищах Европи. Рік і другий і третий; день в день і ніч в ніч, тисячами ішли українські селяни і робітники під огонь гармат і на холодне залізо баґнетів, в траншеї могили, на каліцтво і смерть, — і день в день і ніч в ніч тисячами падали на полях Галичини і Польщі; пропадали в снігах Кapпат і Кавказу, на сербських та італійських горах; догнивали в мазурських болотах, в Гнилих Липах і Стоходах.
Раз-у-раз ворожі армії набігали на українську землю; стрічались, вертались і знов набігали. Був австрійський набіг; був московський, німецький, мадярський і не один а кілька разів був кождий, і кождий набіг і кожда битва пустошили українські поля; палили села, грабили людське добро і лишали по собі голод та руїну, а за війною пошести, хороби і нова смерть і нові жертви.
Скільки українського життя вигублено в сій війні, скільки калік довічних лишиться; скільки сердець розірваних від болю; скільки очий виплаканих; скільки понівеченя народнього багатства; скільки людської праці марно пропало, — колись та велика моральна і матеріяльна руїна буде переміряна і перечислена. А тепер — ми тільки бачимо, що наша Україна скервавлена, скалічена, зруйнована і занапащена.
І та Україна витає Вас, українські емігранти. Але не словами болю і жалю, а гаслами нового життя того нового українського життя, котре твориться і виростає на великій руїні.
Не видержав старий лад того кровопролиття, яке сам створив. Звалились обі імперії, що розділили були українську землю і зневолили волю народну. На всій Україні стала воля українського народу.
І своєю волею народ рішив, щоби була вільна і єдина Україна.
Своєю волею здійснив те, до чого свідомо і несвідомо стремів від століть; до чого зривалася Хмельничина і Козачина; до чого нестримно ішло українське відродження; до чого в революційнім русі рушились маси селянства і робітництва, — щоб була вільна і єдина Україна українського народу. Своєю волею український народ поставив Українську Народну Републику.
З волі українського народу; з волі його вибраних представників в парляменті — раді; з волі українського селянства і робітництва вираженої на селянських і трудових конґресах; з волі тої народної армії, що в чистім полі захищає долю народа, — стала Українська Народна Република. А по розгромі австрійської імперії і український народ в Галичині однодушно заявив свою волю — приєднати себе і свою землю до України.
Українська Народна Република значить, що впали кордони, котрі нас ділили і на всій українській землі від Дону поза Сян, і від Чорного моря до Карпатських гір обєднується український народ в одній своїй державі.
Українська Народна Република значить самостійність України, право і сила українського народу самому правити собою; рішати свою долю; давати собі закони і бути творцем свого власного життя.
Українська Народна Република значить що українська земля перестане бути кольонією для московських та віденських купців і фабрикантів, а віддасть свої багатства свому народови.
Українська Народна Република значить конець національним утискам і свобода народности та культурного розвитку усім народам на Україні.
Українська Народна Република значить — правительство з волі народу, власть демократії і народної маси. Значить — на Україні власть селянства і робітництва. З його то волі і для нього Українська Народна Република переводить у його власть і користання трудового народу всю українську землю, ці природні богатства її і промисли, що доси належали панам, царям, скарбови.
Українська Народна Република значить — земля і воля українському народови.
Отсе це нове життя, яким привитає Вас, українські еміґранти, рідна Україна. І вона Вас кличе — поможіть творити це нове життя.
Бо воно ще твориться у великій боротьбі і тяжкою працею. Ще не зажив український народ по своїй волі; ще не загосподарились українські люди; ще не зародила їм зруйнована земля; вона ще далі руйнується. Ще не вільна і не обєднана вся Україна; ще не признана другими державами. Ще міліони українського народу в неволі, піддані чужому праву і безправству; ще кождий день несе нам тяжкі вісти про кривди і неправду. Ще сусіди — вороги не зреклися своєї вікової жажди панувати і з усіх сторін наступають огнем і мечем.
Ще Українська Народна Република видержує тяжку пробу огня і заліза.
Вона ту пробу видержить. І стане вільна і єдина Україна. За неї стоїть воля великого українського народу. За неї славне військо українське, окружене ворогами, бється на всіх фронтах і йде вперед. Для неї все громадянство України відбудовує велику руїну і творить лад новий. Для неї українське правительство добивається на місця і признання в сїмї народів.
Шукати признання для Української Народньої Републики і заступати її інтереси перед народом та правительством Злучених Держав, для того прислало нас сюди правительство України і для того ми сподіваємось доложите й Ви своєї сили і труду доложите їх однодушно і одноцільно, велика українська громада в Америці!
Скільки Ваша воля, горожан і робітників сего краю, може заважити в американськім народі, стільки нехай заважить вона для оборони рідного краю. Як далеко Ваш многотисячний голос можуть почути, так далеко нехай він підніметься за рідну справу.
Засада народного самоозначення, справа демократії, будучий мир в Европі — все се ослонить американського горожанина на сторону Української Народної Републики. Тільки перекажіть Ви йому потреби і змагання рідного народу; перекажіть се всім, кому можете, а американський горожанин зрозуміє, що і для України повинна здійснитись ідея американської невависимости — "правительство з волі народа".
Се одно. А друге, чого жде Україна від тих своїх синів в Америці, що вернуть до рідного краю — се великого діла обнови.
(Далі буде).
[Нова Рада, 30.10.1919]
(Конець).
Царські та цісарські та чиновницькі порядки занапастили Україну і культурно й економічно. Воєнна руїна довершила решти. Громадська й економічна орґанізація українського народу все ще велике питання будучности. Школа і просвіта українського села і міста ще тільки ждуть собі рук і голов. Все родюча українська земля не дає й половини того плоду, який моглоб добути з неї хліборобство. Її внутрішні богатства затрачувалися по московських та азійських ринках. Український промисл занапащувався російським централізмом і до решти понівечився німецьким та московським наїздом.
Для творення щасливого нового життя Україна потребуватиме і розумних учителів і свідомих громадських діячів, а перше всего — робітників продуцентів.
Революція може здобути народови землю і волю. Може її оборонити армія в полі. Може її укріпити народне правительство. Але щастя і добро собі та людям викує в тої землі і волі лише робітник-продуцент.
Готовтеся, вірні сини України!
Українська Місія в Злучених Державах Америки
Юліян Бачинський, голова Місії.
[Нова Рада, 31.10.1919]
31.10.1919