Операція «Векселізація»

На даному етапі свого розвитку поправки в державний бюджет на 2013 рік, в тяжких муках закріплені у Верховній Раді Законом №2290а (щодо реструктуризації бюджетної заборгованості, а попросту введення в обіг векселів), дуже симпатичні фінансовому блоку уряду. Натомість люди бізнесу вкотре напружилися, оскільки в країні знову з'являться папірці, на яких напишуть «стопіццот мільйонів гривень» і з якими треба буде ще добре впріти, аби дістати реальні гроші.

В міністерстві доходів і зборів, який був ініціатором «вексельного закону», стверджують, що вже готові до адміністрування повернення ПДВ через оформлення казначейських фінансових векселів. Поки що президент не підписав ініціативу, яку опозиціонери критикували через те, що вони опозиціонери, а близькі до Партії реґіонів та і самі «реґіонали»-підприємці дуже не впевнені в оптимістичному розвитку усієї цієї вексельної історії.

Власне, через цю от невпевненість законопроект №2290а проходив через парламент з великим скрипом. Представники більшості (тепер їх почали називати «старою більшістю») в глибоких кулуарах та у розмовах «off record» нарікали, що нововведення «заточене» під «Сім’ю». Офіційний алґоритм майбутнього існування векселів полягає в тому, що бюджет, в якому грошей дуже нема, повертатиме податок на додану вартість саме цими векселями. Уряд зможе оформляти борги казначейськими паперами з прибутковістю 5%, випускатимуть їх на термін до п'яти років, але погашати їх можна раніше — в рахунок оплати податкових зобов'язань.

Тепер на хлопський розум. Підприємству (власником може бути симпатик будь-якої сучасної політичної сили чи взагалі безпартійний) державний бюджет не повертає ПДВ грошима, а каже, що і п'ятипроцентні векселі дуже непогані. В держбюджеті грошей нема, а тому такі пропозиції — з розряду тих, від яких неможливо відмовитися, — звучатимуть щораз частіше. І вони мали би тішити, бо навіть вексель на руках це все-таки краще, ніж нічого.

Але тепер пояснення, чому навіть провладні підприємці нові векселі (в Україні подібну систему вперше запустили ще в 1993 році) не толерують. Вони бачать перспективу отримати забезпечені державою папери, але викуповувати ті папери буде не держава, а уповноважений банк. І цей банк буде (зі слів бізнесменів) обов'язково дуже близьким до віце-прем'єра Сергія Арбузова чи міністра доходів і зборів Олександра Клименка. Викуповування векселів пропонуватимуть за дисконт, скажімо, у 50% (у кращому разі), і підприємцеві доведеться погодитися, бо навіть половина від того, що тобі винні, то таки гроші, а сперечатися з актуальними фінансистами в Україні зараз собі дорожче. Після такого «викуплення», уповноважений банк продає свій фінансовий папір державі й отримує не половину, а номінальну вартість векселя. Навряд чи така схема буде помічною для наповнення бюджету і задоволення бізнесменів. Але вони мають тішитися, бо все відбуватиметься на добровільних засадах: хочеш — береш гроші, але Бог знає коли; хочеш вже — на маєш вексель.

Про добровільність в сучасних умовах можна сперечатися до грецьких календ. Більш очевидним буде, коли міністерство доходів і зборів саме за допомогою векселів стане наповнювати державний бюджет у стилі леґендарного управдома і її фрази: «нє будут брать — отключім газ». «Газ відключити» можуть людині, яка давно і впевнено сидить на цій темі, — Дмитрові Фірташу. Олігарха зараз позиціонують ледь як не опозиціонера, а на створенні йому проблем влада може отримати позитивну громадську думку, що так потрібна напередодні президентських виборів, підготовка до яких вже почалася.

Зрештою, полишимо політичну конспірологію і висновки експертів, які вже назвали векселі «сурогатом грошей», «буцімто грошима» (визначення колишнього віце-прем'єра, а тепер народного депутата Віктора Пинзеника), «намистом для папуасів-бізнесменів» і впевнені, що для розрахунків з ПДВ чесніше було б просто надрукувати гривню, бо інфляція в нас й без того визначається не кількістю грошової маси на ринку, а тим, як сказали в Кабміні.

Припустимо, що, як і в цивілізованих країнах, український вексель буде звичайним цінним папером, а за його допомогою державний бюджет таки наповнюватиметься. Проте економістів, які в політику стараються не пхатися, непокоїть інше. Наприклад, невизначеність у питанні погашення векселів. Головний економіст інвестиційної компанії Олена Білан стверджує, що, на відміну від ПДВ-облігацій, питання погашення векселя «живими» грошима чітко не прописане.

«Невизначеність у питанні погашення може істотно знизити привабливість векселів як ринкового боргового інструменту, а значить збільшити дисконт, з яким підприємства зможуть продати вексель. Загалом випуск векселів потенційно може стати ефективним заходом збільшення доходів бюджету в короткостроковій перспективі, але станеться це за рахунок збільшення бюджетного навантаження в наступні роки», — підсумувала Білан.

Тепер залишилося почекати, коли №2290а підпише президент, і спостерігати торгівлю векселями. Якщо все відбуватиметься в межах пристойного (хай навіть з вітчизняним колоритом і «тіньовим» ринком), то чому б не дати йому право на існування? Однак досвід підказує, що і ця новація від Кабміну Азарова перетвориться на головний біль для підприємців, незалежно від того, якої політичної орієнтації вони дотримуються.