У Міннеаполісі в четвер, 4 червня, розпочалася процедура прощання з людиною, ім’я котрої останніми днями промовляють чи не найчастіше на цій планеті, – Джорджем Флойдом. Мученицька смерть від рук поліціянтів перетворила колишнього рецидивіста на ікону демократії.
Тисячі людей уже першого ж дня прийшли попрощатися з жертвою поліційного насильства. Серед них можна було зауважити багатьох промінентних особистостей: акторів, спортсменів, політиків. Трансляцію прощання в прямому етері проводили провідні західні телеканали, зокрема СNN і ВВС. З Флойдом прощалися, як із національним героєм. Політики й правоохоронці ставали перед труною на коліна.
Проте Флойда поховають не відразу й не в Міннеаполісі. Поховання відбудеться щойно наступного тижня. Після церемонії в Міннеаполісі труна з його тілом відправиться до Рейфорда в Північній Кароліні, де Флойд народився, для публічного прощання і приватного родинного відспівування в суботу, шостого червня. Далі така ж публічна церемонія відбудеться в понеділок в Г'юстоні, де він виріс і прожив більшу частину свого життя. Щойно у вівторок, дев’ятого червня, Флойда поховають на г'юстонському цвинтарі. До речі, витрати на поховання взяв на себе легендарний американський боксер Флойд Мейвезер, котрий для цього виписав чек на 88,5 тисячі доларів родині Джорджа Флойда.
На стінах будинків в американських містах намальовано незліченні ґрафіті з Флойдом. Спритні підприємці видрукували його зображення на футболках, які мають шалену популярність. На багатотисячні демонстрації виходять люди з портретами Флойда. Ректор Північного центрального університету Скотт Гаґан оголосив про заснування стипендії імені Джорджа Флойда. І таких проявів спонтанного чи продуманого вшанування невинно вбитого афроамериканця ще можна назвати безліч, а за наступні кілька днів їх стане ще більше.
На тлі суспільної ейфорії образ Флойда відірвався від реальної людини. Хто б то нині згадував, що найшановнішою особою Америки став той, кого неодноразово притягували до кримінальної відповідальності. Щонайменше п'ять разів він відбував тюремні терміни різної тривалості. Зокрема відсидів п'ять років за збройне пограбування.
Але з 25 травня Флойд став символом боротьби американців проти расової дискримінації та поліційного насильства. Саме того дня поліційний патруль у місті Міннеаполісі виїхав за викликом власника крамниці, котрий поскаржився, що клієнт за пачку цигарок розплатився фальшивою 20-доларовою банкнотою. Цим безталанним клієнтом і був 46-річний чорношкірий мешканець міста Джордж Флойд, котрий працював охоронцем парку Сент-Луїс.
Під час описаного затримання Флойд почав чинити опір. То й поліція вдалася до жорстких методів, надягла затриманому наручники, поклала долілиць на асфальт. Утім, одному з поліціянтів, а саме Дерекові Шовіну, цього виявилося замало, і він вперся коліном у шию затриманого попри те, що той вже не чинив опору.
Саме цей момент і зафіксувала чиясь камера. А відео згодом з'явилося у соцмережах, набираючи мільйони переглядів. На ньому чітко видно, як Флойд кілька разів повторював, що не може дихати, після чого замовк. Згодом судмедексперти встановили, що смерть затриманого настала через відсутність кровотоку в мозок, причиною якого стало удушення, вчинена Шовіном.
Саме це відео підняло спершу Міннеаполіс, потім штат Міннесота, а згодом і всю Америку на безпрецедентні за масштабами та напруженістю акції протесту, які в більшості випадків переростали в заворушення, жорсткі сутички з правоохоронцями, мародерства, грабунки, підпали. Сполучені Штати опинилися ледь чи не на порозі громадянської війни. Бурхливі акції протесту у Вашінґтоні нівроку налякали навіть президента Дональда Трампа, котрий вирішив за краще сховатися в надійному бункері під Білим домом.
Для вгамування заворушень губернаторам деяких штатів довелося викликати на підпомогу Національну гвардію. А Трамп, подолавши нарешті переляк і вийшовши з бункера, взагалі заявив про намір застосувати армію.
Спостерігаючи за цими масовими протестами, за всіма безчинствами, котрі робляться на їхньому тлі, мимоволі задаєшся питанням: а чи не доклала до цього всього своєї руки Москва? Що це – параноя: всюди бачити Росію? Ні просто гіркий досвід. Бо вже не раз ловили за руку кремлівських провокаторів за під'юджуванням до протестів у США, Каталонії, Чорногорії, Чилі тощо. Тобто по цілому світі. Така в Кремля робота: нагнітати у світі побільше хаосу, аби ловити рибку в мутній воді.
І от у четвер, четвертого червня, саме коли почалося прощання з Джорджем Флойдом у Міннеаполісі, з’явилася заява генерального прокурора США Вільяма Барра про причетність до протестів «угруповань, які діють в інтересах іноземних держав». Про те, що вони намагаються скористатися загальнонаціональними протестами для загострення ситуації в США.
За словами Барра, іноземні спецслужби, а передовсім російські, зараз проводять дезінформаційні кампанії в соціальних мережах, на кшталт кампаній, які проводили гакери та боти від ГРУ під час президентських виборів в США в 2016 році. «Їхня мета – посіяти ворожнечу в американському суспільстві», – процитаувала інформаційеа аґенція Reuters слова генерального прокурора, які пролунали аід час на прес-конференції у Вашінґтоні.
Це й не дивно, адже потрясіння в Сполучених Штатах дають переваги Росії в боротьбі за геополітичні впливи. Можна майже впевнено стверджувати: щойно виникли перші акції протесту, спровоковані загибеллю Флойда, як російське керівництво, спецслужби і інтернет-тролі посилили свої атаки на американське суспільство, підливаючи олії у вогонь.
Що більше заворушень у головному бастіоні демократії – Сполучених Штатах, – то слушніша нагода дискредитувати демократичні системи загалом, презентуючи їх як ширму, за якою ховається расизм, ксенофобія і класові суперечності. Окрім того, у московських пропагандистів знову з’являється улюблений аргумент проти Америки: «А у вас негрів лінчують!». А тому російські поліціянти можуть вже сміливіше лупцювати кийками російських демократів на демонстраціях і мітингах, маючи під руками таку відмазку для світу.
Також не слід забувати, що Москва всіма можливими способами прагне принизити роль США в світі й показати, що це аж ніяк не дороговказ свободи особистості і не надійний союзник. Ну бо яка це наддержава, якщо вона на межі громадянської війни. Зрештою, Вашінґтонові дійсно зараз не до міжнародних проблем, коли палає у власній хаті. А тому можу сказати з впевненістю: рука Кремля – жодна не параноя.
