Проф. Олег Горникевич, визначний, світової слави науковець, один із провідних неврологів у світі, помер 26 травня у Відні в Австрії. Відомий у світі як дослідник хвороби Паркінсона та винахідник її лікування, він перший 1960 р. відкрив, що хворобу спричиняє брак допаміну в мозку, і описав протипаркінсонову дію Л-допа. Рік пізніше він заініціював перші клінічні спроби лікування хвороби Паркінсона. Його винахід Л-допа змінив хід терапії і став головним засобом лікування пацієнтів у світі. На сучасну пору тисячі людей по цілому світі користають з його досліджень і винаходів. За свою працю він одержав безліч міжнародних престижних нагород і відзначень. В 2000 році проф. Горникевич був номінований на Нобелівську нагороду в медицині. Коли нагороду дали іншим за його працю у відкритті допаміну як невротрансмітера в хворобі Паркінсона і в її лікуванні, 230 відомих науковців написали відкритого листа до Нобелівського комітету, висловлюючи своє невдоволення з цього рішення.
Олег Горникевич народився 17 листопада 1926 р. в Сихові біля Львова в священичій родині. Його батько, о. Теофіль Горникевич, був парохом у Сихові і рівночасно катехитом у Львові. З приходом совєтських військ родині вдалося в січні 1940 р. виїхати зі Львова до Відня, де парохом української католицької церкви св. Варвари був старший брат о. Теофіля Горникевича, о. д-р Мирон Горникевич (1923-1959). Олег закінчив медицину у Віденському університеті 1951 р.
Наукову дослідчу працю д-р Олег Горникевич розпочав у Відділі фармакології Віденського університету 1951 року. Одержавши дослідчу стипендію Британської ради, він працював у роках 1956-1958 у відділі фармакології Університету Оксфорду в Англії. В 1967 році д-р Горникевич був призначений головою Відділу психофармакології в Психіятричному інституті ім. Кларка в Торонті і з дружиною Христиною та дітьми переїхав до Торонта. В 1973 році став професором фармакології і психіятрії Торонтонського університету. Проф. Горникевич повернувся до Віденського університету 1976 р. на посаду директора новоствореного Інституту біохемічної фармакології. Рівночасно він залишився на посаді професора Торонтонського університету. В 1978 р. він заснував Лябораторію людського мозку (Human Brain Laboratory), нове дослідче відділення Психіятричного інституту ім. Кларка в Торонті, яким він провадив до виходу на пенсію в 1992 р.
У Віденському університеті проф. Горникевич був ключевим у заснуванні Центру досліджень мозку при факультеті медицини (тепер це Медичний університет Відня). Офіційно проф. Горникевич став професором-емеритом Віденського університету 1995 року, але продовжував виконувати обов’язки директора до 1999 року.
Проф. Горникевич був членом численниx професійних наукових організацій, таких як Світова федерація неврологів, Німецька академія наук “Leopoldina”, Академія наук Австрії. Він був дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка (від 1980 року) і головою Українського лікарського товариства в Австрії (1990-2006). Національна академія наук України іменувала його почесним членом 2006 року.
Широко визнаний як провідний спеціяліст невротрансмітерських функцій людського мозку, проф. Олег Горникевич продовжував свої дослідження ще донедавна. З його смертю світ втратив визначного науковця-невролога і біохеміка, винахідника, який зробив вельми вагомий вклад у лікуванні недуги Паркінсона, а українська громада втратила славного свого сина, гідного подиву і признання. В смутку залишив доньку Марію Гентош в Оттаві і синів Миколу, Стефана і Йосифа в Австрії. Вічна йому пам’ять!
д-р Дарія Даревич, голова НТШ в Канаді
02.06.2020