Цьогорічна сцена арт-шоу «Ніч у Луцькому замку» не представила жодного українського гурту. Проте, потішила публіку якісною програмою виконавців з Литви, Чехії, Білорусі та грузинськими хедлайнерами — Ніно Катамадзе з гуртом «Insight», з якими і зустрічали світанок понад дві тисячі гостей-меломанів.
Потрапити на сьому арт-ніч, чи то пак «Ніч контрастів, світла і вогню, історія у тривимірному просторі і часі» (саме таким було гасло цьогорічного дійства), можна було, попередньо придбавши квиток за 120 чи 150 гривень у день свята. На що підуть зібрані кошти відповісти організатори не зуміли, але, як запевнив міський голова Микола Романюк, з міського бюджету на свято не витрачають ні копійки. Усе здійснюється коштами спонсорів...
Та навіть попри досить нескромну ціну квитка, вже о пів на дев'яту вечора під середньовічними мурами зібрався чималий натовп охочих не пропустити перформанс «У княжому граді» (наратор якого чомусь розповідав історію російською), привітання «князя Любарта» та представників влади міста і області, які передали смолоскипи лицарям. Відтак, підпаливши вогонь у символічній короні замку, відбувши традиційний урочистий церемоніал «Вогонь Луцького замку», розпочали дійство. Далі ж свято тривало за уже відпрацьованим роками сценарієм — хтось насолоджувався медовухою чи пивом і свіжоспеченою на вогні свининою, хтось навчався середньовічних танців, хтось вчився стріляти з лука, комусь до душі припали реконструкції лицарських боїв від клубів історичної реконструкції «Паладин» (Львів), «Аквітанія» та «Лучеськ» (Луцьк). А комусь достатньо було вмоститись перед сценою, де саме відтворювали давню епоху театри стародавнього танцю «Belriguardo» (Польща) та «Джойссанс» (Київ), і не відходити з місця в очікуванні хедлайнерів вечора.
Проморолик арт-шоу «Ніч у Луцькому замку» закликав потрапити у дивовижний світ минувшини, відчути велич замку і дух середньовічної епохи. Але тим, хто хоч раз побував на фестивалі української середньовічної культури “Ту Стань!”, справжньої атмосфери середньовіччя бракувало.
Родзинками вечора, на які чекали не менше за хедлайнерів були палаючі візії артистів київського театру вогню «К.О.Т.», які розповідали легенди мовою вогню, і в руках яких спалахувало і небезпечно крутилось буквально все, та цілком видовищна, хоч і злегка перерекламована в пресі 3D-відеоінсталяція «Містерія часу». Гарна кількахвилинна медіа-робота буквально оживила В’їзну вежу замку, на стіні якої розгорнулась ціла анімаційна історія.
Що ж до музичного наповнення арт-шоу «Ніч у Луцькому замку», то починалось тут все дуже бароково – із виступу чеського квартету «Euphorica». Перш ніж влаштувати публіці годину середньовічної пісні латиною та чеською мовою, дівчата зізнались, що здивовані Луцьким замком. Вони часто грають на Заході, знають подібні фестивалі у Франції чи Іспанії, але це вперше випала нагода зіграти на Сході, і враження від побаченого словами не описати, хіба зіграти...
Відкриттям вечора став молодий гурт з Білорусі «Irdorath», який вже встиг побувати на фестивалях у Тустані, Меджибожі, Судаку, Дніпропетровську... Скромні, але войовничі, енергійні і неймовірно зіграні, вони влаштували у стінах замку справжню ренесансну драм-н-бас вечірку з танцями живота.
«Ми ще не знаємо чого чекати від Луцька, але сподіваємось буде не гірше ніж, наприклад, на Тустані. Там, до слова, нас вразили українці своїм позитивним божевіллям. Люди могли дертися на скали, аби тільки було добре видно і чути. А було таке, що батьки ставили нам на сцену своїх маленьких дітей – а це ознака великої довіри, таке треба заслужити. Тоді ми дуже зріднились з українською публікою... Що ж до напрямку музики який ми граємо, то воно просто живе в нас. Це наша вільна творчість, якою б ми хотіли займатись й надалі. Так само і наші пісні про свободу — у творчості, думках... Ми не обмежуємось періодом, темою. Просто закохуємось у мелодію і намагаємось її передати сучасним людям так, щоб і вони не змогли не закохатись...» — за годину до виходу на сцену розповідали Надія і Володимир, закохана пара волинкарів гурту «Irdorath».
Тим часом поки на сцені відбувалось фолькове божевілля, біля корони замку можна було зустріти театр стародавнього танцю «Belriguardo» з Польщі.
«У нашому осередку у Любліні навчаємо дітей танців барокових, ренесансових і ХІХ століття. І це важливо, бо історія в школі часто показує їм сторону конфлікту тієї чи іншої епохи, показує її господарчий бік, а про культ лицарства, про завоювання серця дами двору, про культуру, традиції, буденність людей тих часів, дізнаються тільки ті, кому це справді буде цікаво. А це справді змінює свідомість... Візьмемо хоча б сукню, у якій ми танцюємо. Дівчинка, яка хоч раз спробувала одягти таку, знає, як важко було її носити, вдягати, трохи інакше дивиться на світ, перевдягаючись у футболку і джинси. Тим паче сьогодні, коли сили набирає протиріччя — з одного боку дівчата прагнуть уподібнитися до чоловіків, з іншого — хочуть аби з ними фліртували, адорували... Як на мене, то в цьому двобої вбрання може багато чого вирішити...
Бачу це навіть з досвіду свого сина, через якого, власне, приєдналась до гурту і тепер теж танцюю. Я — класичний приклад «гардеробної мами». У першому класі дітей зі школи водили на заняття до дому культури — вчили танцювати трохи танців давніх, а трохи сучасних, щоб у майбутньому на дискотеках не соромно було. Моєму синові дискотеки не дуже припали до душі, натомість давні танці стали його хобі. Так вже танцює 8 років, і мене цим захопив...» — розповіла Марія Корсак, учасниця і костюмер театру стародавнього танцю «Belriguardo».
Трохи за північ на сцену вийшов молодий литовський гурт «Žalvarinis», який рвав нічну тишу класичними роковими рифами. До речі, один із учасників команди зізнався, що має українське коріння. Але жодні оповідки не полегшували чекання на головну гостю вечора — Ніно Катамадзе, яка зовсім скоро з'явилась на сцені, та ще й не сама, а зі своїм новим другом... трав’яним кролем, якого джазова співачка придбала на ярмарку.
«Я у Луцьку наче у у казці — стільки образів, гостей, і найважливіше, ставлення до цієї справи, яке я бачу. Потрібно, щоб люди, які зростають серед нас, розуміли важливість вчорашнього дня. Найголовніше — зберегти те, що є, — це дуже важливо», - прокоментувала співачка.
За кілька годин до концерту Ніно Катамадзе зізналась, що не складає плейлиста, тому не знає, пісень з якого альбому – «Black» чи «White» – буде більше. Сказала лише, що «нам усе підкажуть ніч та місяць»...
Так ніч перетворилась у двогодинну імпровізацію, а Ніно, як завжди, з мелодії в мелодію тільки встигала змінювати образи з романтичної дівчинки на харизматичну жінку, з закоханого дівчиська на музичну хуліганку. Так, із культовою грузинською співачкою, яку тричі викликали «на біс», всьоме Луцький замок та його гості зустріли перші промені вранішнього сонця.
Фото Юлії Печончик
05.07.2013