Сими днями Ординаріяти розіслали Духовеньству рескрипт презідії ц. к. намістництва ч. 2488. В рескриптї тім пише ся:
"Горячку еміґраційну, обнимаючу нарід чим раз сильнїйше, підтримують в більшій части аґенти италійскі, котрі, маючи запевнену винагороду за доставленє емігрантів до перевозу морского, хіснують з того легкого зарібку, не журячись о дальшу судьбу еміґрантів. Як свідчать информації, котрим автентичности годї відмовити, еміґранти дуже часто не мають свободи при виборі місця поселеня і занятя, а стають ся лиш жертвою аґентів, котрі запродують их до занятій грозячих здоровлю і житю. Хоронити нарід перед такою судьбою єсть обовязком властей; однак сповненє того обовязку єсть тим труднїйше, що аґенти поучають нарід, в якій спосіб зарядженя властей можна оминути. А що одержанє пашпорту або цертифікату еміґраційного єсть утруднене через приписи законів войскових, як і через приписи о виказаню средств до подорожи, то аґенти розголошують, що вистане свідоцтво уродженя а за перевіз не платить ся нїчого. В виду того нарід старає ся лиш о одержанє метрики і, не надумуючи ся більше о які-будь средства, пускає ся легкодушно в подорож. В виду того маю честь просити Впреп. Консисторію о відповідне поученє урядів парохіяльних що-до видаваня метрик уродженя для еміґрантів. Львів, 11 марта 1895. Badеni."
Признаємо, що з цїкавостію взяли ми до рук сей рескрипт "о еміґрації народу сїльского", надїючи ся найти в нїм комунікат урядовий, гідний уваги і оголошеня народови. Тимчасом надїя завела нас. В рескриптї просить ся о поученє урядів парохіяльних о річи, котра давно им відома, в котру однак они не мають нїякої инґеренції.
Уряди парохіяльні знають, що они обовязані кождому зголошуючому ся видати метрику родженя. Єсли зайде випадок, що уряд парохіяльний, з причин по своїй совісти важних, відмовить виданя метрики хрещеня, потребує петент лиш удати ся до ц. к. староства, а з-відтам прийде сейчас наказ: "Poleca się wydać petentowi X. żądaną przezeń metrykę urodzenia, względnie donieść o zachodzących przeszkodach w przeciągu 24 godzin." Нам знаний випадок, де ц. к. староство силувало уряд парохіяльний видати метрику хрещеня в цїли оминеня голошень заповідей в місци приналежности петента [для польского ксьондза], і другій, де ц. к. староство велїло метрику вінчаня видати жидови в цїли интабуляції довгу, — в обох випадках мотивуючи, що уряд парохіяльний єсть обовязаний видати такі акти на жаданє сторін безпроволочно, бо ті акти — се документи публичні, котрих виданя не можна нїяк зборонювати сторонам интересованим. Тож з огляду на не зачисляючу ся до приятностій инґеренцію ц. к. староств, коли річ иде о зажаленя против заборони виданя метрики, котрі то зажаленя звуть ся просто "обжалуванєм" духовного, — уряди парохіяльні видають і мусять видавати метрики хрещеня [і прочі], хоч-би ино за-для святого спокою, щоби оминути "Odezw-и: Poleca się Urzędowi parafialnemu..."
Тимчасом наведений рескрипт в справі еміґрації просить о поученє, щоби метрик кому-небудь, именно же еміґрантам, не видавати. Але рескрипт сей, на жаль, не забезпечує уряди парохіяльні перед евентуальними жалобами зі сторони интересованих до ц. к. староств; о сїм бодай нема в нїм мови, як і нема наведеного нїякого розпорядженя урядового, на якім опертий рескрипт презідії намістництва о не видаваню метрик еміґрантам, щоби в разї "обжалуваня" оправдати ся перед дотичним ц. к. староством.
Впрочім нехай буде нам дозволено сказати, що, після нашого не міродайного погляду, міра, предпринята правительством против еміґрації через заборону видаваня метрик уродженя, єсть для духовеньства одіозною — і зовсїм не осягне цїли. Она єсть одіозною, бо забороною виданя метрики зверне ся ненависть люду на духовеньство. А становиско духовеньства руского єсть всякими елєментами так підриване, що годї нам самим прикладати рук до роздразнюваня на нас люду, котрий гине з голоду, і вже й без нас трактований єсть як не Боже сотворінє. Та щоби хоч на що здало ся се невиданє метрики! Бо-ж еміґрант in spe, дізнавши ся о заборонї видаваня метрик, не признасть ся духовному, що потребує єї для еміґрації, а найде много видуманих способів щоби єї чи то для процесу, чи для відданя сина до ремісла, до шкіл, на службу до Львова, до зелїзницї — вимусити наказом ц. к. староства! А нехай би і ц. к. староства дістали також порученє, щоби зажалень на заборону виданя метрик не трактували горячково, — то все-таки чи нема для нас, духовеньства, рації обавляти ся посудженя зі сторони люду, що ось-то духовні не видають метрик до еміґрації тому, щоби ми тут погинули і они мали заплачений похорон...
Нам, духовеньству, правительственне розпорядженє не надає нїякого права до провіреня: на що петент жадає метрики. Орґани правительственні змушують уряди парохіяльні видавати метрики до ужитку урядового жидам; на всяке зажаленє на зборону виданя метрики дістають уряди парохіяльні безпроволочно "Odezwę". Еміґрант in spe буде вміти найти причину, щоби за зборону виданя метрики "обжалувати" духовного до ц. к. староства. І правительству не буде з сеї зборони прислуги, і духовеньству не буде спокою. А дразнити гинучих з голоду — ми, духовеньство, не раді. Длятого осміляємо ся просити Вис. краєве правительство о инші міри против еміґрації успішні, а нас, духовеньство, в очах люду не компромітуючі...
Дѣло
13.04.1895