Поки ВООЗ вирішує, кому куди які маски чіпляти, в Україні всіх запакували в намордники і втішили МВФ потрібними законами. Запаковані згадали Георгія Данелію. Огляд подій тижня в Україні.
Закони тижня
Час від часу у людей, що сидять під куполом, стаються напади трудоголізму – і вони до глупої ночі сидять на своїх робочих місцях, просторікують щось історично безглузде, плутаються, натискаючи кнопки, – і врешті видають якесь рішення, яке згодом самі ж назвуть епохальним.
Цього разу жертвами активності народних обранців стали майже легендарні законопроекти.
По-перше, закон про ринок землі, який перетворився у сагу з елементами метафізики ще за часів другого Кучми.
Майже двадцять років Україна складала компанію Північній Кореї, Конго і ще кільком подібним країнам, де ринку землі не було. Тобто в нас він був, але проводити законні операції з цим товаром забороняв мораторій. Довкола земельної теми зламали списів більше, ніж під Грюнвальдом, Гастінгсом і Синіми Водами вкупі, але нарешті справа трохи сповзла з мертвої точки. З липня наступного року, якщо «Земля не налетить на небесну вісь» або не трапиться якась подібна неприємність, ринок запрацює.
Спочатку право власності на ділянки отримають фізичні особи, які зможуть придбати фільварок розміром не більше як сто гектарів на одну персону.
З 2024 року купувати землю зможуть юрособи, і, якщо матимуть потребу, то матимуть можливість придбати максимум 10 тисяч гектарів.
Щоправда, крапку в епопеї ставити рано, бо борці за непродажність ґрунту зареєстрували постанову про скасування голосування щодо закону, і тепер президент мусить чекати, поки ВР відхилить її. Парламент зробить все за законом – і Зеленський підпише відповідний документ. Якщо хтось чекає, що після цього почнеться ера загального благополуччя або навпаки – українські чорноземи вагонами, тачками і в целофанових пакетах вивезуть в сторону Франкфурта, Дохи і Хайфи, то табори антагоністів можуть спати спокійно. Нічого страшного не станеться, бо і за мораторію латифундії були, то чого б вони мали себе погано почувати через те, що прийняли якийсь черговий історичний закон?
Другий нормативний акт, за який гризлися нардепи, має довгу назву, а людською мовою зветься «антиколомойський закон». У першому читанні парламентарі проголосували за купу букв, які звузять Ігорю Валерійовичу простір для маневру ворушіння власними мацаками. Коломойський має великі проблеми в Європі і США, і отримати неприємності ще й на географічній батьківщині для олігарха геть несолідно. Тому колишній власник «Приватбанку» ввімкне всі власні і позичені можливості, аби встромити найрізноманітніші патики у всі можливі колеса. «Патиків» у вигляді правок до закону перед другим читанням вже налічується 13 тисяч.
Поки що ж потуги парламенту мали б задовольнити вимоги МВФ, який обіцяв помогти Україні, якщо в нас відкриють ринок землі і врегулюють банківську сферу. Вимогу міжнародних фінансистів офіційний Київ старається задовільнити – і шанси отримати чотири мільярди доларів у видимому майбутньому залишаються. Треба, правда, пам’ятати, що в черзі до МВФ по допомогу стоять, крім нас, ще порядку шістдесяти країн, які, однак, не мають таких видатних олігархів і спраглих до інвесторів чорноземів.
Міністри тижня
Турборежим б’є чергові рекорди, і тільки у темпі, який притаманний українській політиці, міг статися рекорд у вигляді трьох тижнів перебування міністра на своїй посаді. Лише за березень портфель керівника Міністерства охорони здоров’я встигли потримати троє людей, що дуже сподобалося коронавірусу. Економічній кризі імпонували кадрові танці з тулумбасом у Міністерстві фінансів.
Ігор Уманський мав у своїй кредитній історії досвід роботи в попередніх урядах, а в уряді Шмигаля відзначився оперативним (бо турборежим) биттям горшків з головними митником і податківцем, Нефьодовим і Варновим відповідно. Невміння знаходити спільну мову з цими топ-чиновниками не знайшло розуміння у прем’єр-міністра, і Верховна Рада відправила Уманського шукати новий запис в трудовій книжці. Його крісло зайняв молодий, але також досвідчений Сергій Марченко, якому тепер треба буде і бюджет переробляти, і розтлумачити платникам податків, що таке секвестр, і головне – постаратися протриматися на посаді принаймні чотири тижні.
Ілля Ємець в Кабміні Шмигаля, мабуть, виконував роль громовідводу, і якщо в уряді щось не клеїлось, то на публіку випускали головного ескулапа, той вивергав токсичну єресь і отримував лаври офірного цапа. Тепер на його місці Максим Степанов з досвідом роботи в фінансовій сфері (працював навіть у податковій адміністрації) і вмінням малювати хвилюючі перспективи. Цей колишній голова Одеської обласної державної адміністрації і екскерівник ДП «Поліграфкомбінат «Україна» вже прогнозував, що ситуація в країні стане критичною, коли число хворих на коронавірус досягне 12 тисяч, а безкоштовних масок українці чекатимуть до грецьких календ. За це Максимові Володимировичу вже треба подякувати, бо його попередник життєрадісно прогнозував вимирання пенсіонерів.
Карантин тижня
Пандемія зайвий раз підтвердила постулат, що в країнах з нестійкою психікою Конституція є гарною книжечкою, на яку періодично кладуть руку президенти для того, щоб потім не обов’язково президенти поклали інші частини тіла.
Теза «собака – друг людини» остаточно стала аксіомою. Нещодавно один недолугий нардеп-«слуга» рекомендував бабусям-пенсіонеркам продавати песиків елітних порід, аби сплатити комірне, тепер з того самого зеленого табору народилася ідея карантину, яка забороняє двоногим пересуватися по парках і скверах, але, якщо поруч іде чотирилапий друг, то можна.
Карантин, введений постановою уряду, фактично запровадив в Україні надзвичайний стан і спустив до клозету статтю 64 Основного закону, яка твердила: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції».
Цитувати якісь правові норми нарядові поліції або національної гвардії, коли громадянин з погонами запитає цивільного обивателя «Чому ти без собаки?», то так само, як пояснювати Бровкові чи Жучці Евклідову геометрію. Тому варто абстрагуватися і згадати культове кіно «Кін-дза-дза» і актуальну фразу звідти: «Пацаки! Чому не в намордниках? Наказ пана ПЖ – всім пацакам одягти намордники. І радіти».
Хоча був в кінематографі і інший персонаж, на якого одягли намордник, і звали його Ганнібал Лектер. Але до таких драстичних хорорів в наших широтах не дійде, бо «ми народ широкий і душевний», нам ближча планета Плюк.
Міжнародне тижня
З лікуванням covid-19 поки що виходить трудно, зате попіаритися на хворобі іноді вдається по повній програмі. Найбільше бонусів нагребли першопрохідці болячки – китайці. Мешканці Піднебесної майже переконали планету, що вони коронавірус подолали власною дисципліною, силою волі і прийомами кунг-фу, а тому тепер решті неофітів у борні з заразою будуть допомагати, як «дєдушка» «салазі» на курсах молодого бійця. Співвітчизники тішаться, що до Борисполя прилітають літаки з батьківщини Конфуція, які привозять маски і дезінфікуючу рідину, бо наші захисні засоби і розбавлений ефірною олією спирт китайську болячку, на думку тих, хто ті вантажі висилає, і тих, хто приймає, не подужають.
Роздумуючи, який фразеологізм до сучасних перипетій більше пасує – «сім миль пішки за кавалок кишки» чи «дарованому коню в зуби не дивляться», – вітчизняна влада вирішила і себе в світі показати. Українські лікарі поїхали одночасно і вчитися, і допомагати італійським колегам. Можна сперечатися на предмет того, чого навчаться наші на Апеннінах, коли місцеві доктори спасували перед коронавірусом і досі від біди оговтатися не можуть, але з точки зору пабліситі все зроблено правильно. Тепер наші в Італії поможуть і навчаться, повернуться додому, посидять в самоізоляції, а там глип – і пандемія минеться.
06.04.2020