Під морським дном поряд з Новою Зеландією науковці виявили величезний резервуар із питною водою. Підводне родовище має 250 метрів у ширину і тягнеться в море на 60 кілометрів. У ньому зберігаються до 200 кубічних кілометрів прісної води, доводять сейсмічні вимірювання та розвідки електропровідності. Тож цей резервуар може стати цінним джерелом питної води для однієї з найсухіших місцевостей Нової Зеландії.
Червоним позначена площа прісноводного резервуара, виявленого перед узбережжям Нової Зеландії. Зображення: MARCAN Project.
Прісна вода у багатьох регіонах – дефіцитне благо. Чимало водоймищ та підземних водних резервуарів виснажені, а шкідливі речовини та домішування солоної води подекуди роблять воду непридатною для споживання. Проте кілька років тому дослідження виявили, що на Землі існують й інші резервуари прісної води – родовища під морським дном. Такі водоносні горизонти науковці вже зафіксували неподалік від американського східного узбережжя, а також перед берегами Сурінаму та Джакарти.
Ще один підводний резервуар прісної води тепер виявив Арон Мікалеф (Aaron Micallef) з Університету Мальти та його колеги – перед Південним островом Нової Зеландії. Перший доказ його існування надали проби міжнародної Програми глибоководних кернів від International Ocean Discovery Program (IODP), в межах якої певні шари продемонстрували на диво низький вміст солі.
Щоби продовжити дослідження, науковці систематично вивчили ділянку перед бухтою Кентербері. Вони використали результати сейсмічних вимірювань і розвідок електропровідності.
Аналізи засвідчили: під поверхнею мілкого континентального шельфу в бухті Кентербері розташований розтягнутий резервуар прісної води. «Питна вода міститься в осаді лише 20 метрів під морським дном, що робить його одним із наймілкіших резервуарів на світі, – пояснив Мікалеф. – Він тягнеться на відстань 60 кілометрів в океан та має до 250 метрів ширини».
Зміни прибережної зони з прісноводними водоймами від льодовикового періоду донині. Зображення: MARCAN Project.
Детальніші вимірювання виявили, що цей підводний резервуар складається з клиноподібної основної частини та двох менших резервуарів. Якість води, що міститься в ньому, неподалік від берега наближається до питної, але що далі від берега, то вода стає солонішою.
«Загалом цей водний резервуар вміщає до 200 кубічних кілометрів води», – повідомив Мікалеф. Тож це родовище є трохи більшим, ніж водоносний горизонт перед узбережжям Нової Англії, і майже на половину більший, ніж той, що виявили поряд із Нью-Джерсі. «Наші вимірювання виявили велике і прісне водне тіло, як і можна було очікувати на підставі даних зі свердловин та моделювання, – повідомив науковець. – Це джерело потенційно може забезпечити питною водою один із найсухіших регіонів Нової Зеландії».
Але як питна вода опинилася під морським дном? Геохімічні аналізи кернів засвідчили, що частину цього резервуара творить дощова вода, що випадає над країною. Вода просочується до ґрунтових вод і через водопровідні шари потрапляє під морське дно. Частка цієї води донині поповнюється через опади.
Все ж більша частина запасів цього прісноводного родовища перебуває тут з часів льодовикового періоду, повідомили науковці. Тоді рівень моря був на понад 100 метрів нижчим, ніж сьогодні, так що частина континентального шельфу виднілася як суша. Коли тоді падав дощ, вода просочувалася під землю і наповнювала водопровідні шари. Потім їх покрила глина та осад, яку захищала морська вода, що пізніше піднялася.
На думку Мікалефа та його колег, комбінацію методів, яку вони застосовували, можна застосовувати в пошуках прихованих джерел питної води неподалік від узбереж. «Новий підхід, який ми розробили, може на диво детально описувати прісноводні системи за межами суші», – пояснила співавторка Маріон Єґен (Marion Jegen) з Центру океанічних досліджень Товариства Гельмгольца GEOMAR.
Науковці припускають, що дані щодо присутності та об’ємів таких водних резервуарів, які були зроблені раніше, потрібно буде піднімати. «Досі об’єми цих покладів оцінювали у 100 000 кубічних кілометрів – це в сто разів більше, ніж кількість підземних вод, видобутих із континентальних горизонтів з 1900 року», – кажуть науковці.
Але ці оцінки ґрунтуються переважно на знахідках на пасивних континентальних межах та на даних зі свердловин. Систематичне картування ділянок шельфу перед узбережжям можуть виявити ще більше таких резервуарів прісної води.
Nadja Podbregar
Süßwasser unter dem Meer entdeckt
GEOMAR Helmholtz-Zentrum für Ozeanforschung Kiel, 16/03/2020
Зреферувала С.К.
21.03.2020