Науковці виявили нове метеорологічне явище — “атмосферні озера”. Це сотні кілометрів великих дифузних зон водяної пари з високою щільністю, що утворюються поблизу екватора над Індійським океаном і повільно дрейфують на захід. Потім вони можуть приносити сильні грози на східне узбережжя Африки. Чому ці “озера” виникають та що визначає їхню траєкторію, досі залишається нез’ясованим.
Геологи виявили нове погодне явище над Індо-Тихоокеанським регіоном: компактні зони з надзвичайно високою щільністю водяної пари. Зображення: Brian Mapes/ NOAA ERA-Interim reanalysis.
Атмосфера нашої планети динамічна — невидима для нас, вона прорізана безліччю великих і малих потоків, що суттєво впливають на погоду. Так швидкі й сильні висотні струменеві течії переносять області високого й низького тиску в наших широтах. Над Тихим океаном можуть виникати атмосферні ріки завдовжки тисячі кілометрів — могутні швидкі потоки насиченого водяною парою повітря, що приносять дощові маси до західного узбережжя Північної Америки.
Інше, досі невідоме, погодне явище над Тихим та Індійським океанами виявили Браян Мейпс (Brian Mapes) з Університету Маямі та його колеги. Аналізуючи супутникові знімки, зроблені впродовж останніх п’яти років над Індо-Тихоокеанською областю, науковці натрапили на неочікувану закономірність: компактні зони з на диво насиченим вологою повітрям регулярно виникали над екватором.
Ці зони містили стільки водяної пари, що у вигляді опадів могли покрити території в тисячі кілометрів кількома сантиметрами води, повідомили Мейпс і його команда. Зазвичай ці ділянки вологості існували впродовж кількох тижнів. З огляду на насиченість водою та круглі форми, це явище назвали “атмосферним озером”.
Детальніший аналіз засвідчив: ці озера з вологого повітря виникають на півдні Індійського субконтиненту, відокремлюючись від швидшої атмосферної ріки, що тут протікає. Після свого виникнення “озеро” повільно пересувається над екваторіальним Тихим океаном на захід.
Атмосферні озера відділяються від вологих течій на південь від Індії, а потім повільно мігрують на захід — чому, досі незрозуміло. Зображення: Brian Mapes/ NOAA ERA-Interim reanalysis.
Команда помітила також, що деякі з цих зон можуть виникати на більшій відстані від екватора і потім ставати джерелом тропічних дощів. Проте найчастіше атмосферні озера прибиваються до східного узбережжя Африки. “Тож вони приносять дощі до напівпосушливих регіонів східноафриканського узбережжя”, — сказав Мейпс.
Цей метеорологічний феномен досі не виявляли. “Кліматологія опадів цього регіону загалом добре досліджена, проте лише в масштабі місяця, — сказав учений. — Крім того, науковці зосереджені переважно на принесених вітром та довготривалих погодних явищах”.
Усе ж навіть після свого виявлення атмосферні озера ще ставлять кілька питань. Передусім: вони насичені водяною парою й опадають у дорозі, але не стають меншими та існують від днів до тижнів. “Як це можливо, щоб вони залишалися такими вологими, хоч й опадають? І як залишаються в просторі такими ж компактними?” — запитує Мейпс. Проте відповіді поки немає.
Досі невідомо й чому ці утворення взагалі відокремлюються від атмосферних рік. Також загадкою залишається, чому такі дощоносні утворення постійно пересуваються на захід, хоч тут практично немає вітру.
“Повітряні маси, що переносять ці озера до узбережжя, мають швидкість вітру близьку нуля, — сказав Мейпс. — Тож ми мусимо ще з’ясувати, чи вони якось самі себе пересувають, чи ними рухає котрась більша повітряна схема”.
Nadja Podbregar
Neues Atmosphären-Phänomen entdeckt
American Geophysical Union (AGU), 17/12/2021
AGU Fall Meeting 2021, A42B-04
26.12.2021