Десятки турецьких вояків загинули під час повітряної атаки в провінції Ідліб. Москва заявляє про свою непричетність. Туреччина прагне помсти й кличе НАТО у підмогу.
У п’ятницю, 28 лютого, під генконсульством Росії в Стамбулі відбулася акція протесту. Вона була спричинена загибеллю 33 турецьких вояків і пораненням кількох десятків під час авіаудару в сирійській провінції Ідліб. Офіційна Анкара поки що звинувачує лише Дамаск і Башара Асада. Проте учасники акції в Стамбулі мають щодо цього іншу думку. Присутні скандували: «Мученики не вмирають, Батьківщина не буде розділена», а також «Вбивця – Росія!» «Вбивця – Путін!».
Аби справа не дійшла до штурму дипломатичної установи, турецька поліція посилила заходи з охорони генконсульства Росії. По периметру будівлі були встановлені металеві загорожі, на місце прибула спецтехніка і бійці-спецпризначенці.
Та чи зможуть всі ці заходи відвернути, як видається, невідворотнє – військове протистояння Туреччини та Росії в Сирії. Поки що сторонам вдавалося уникати прямих сутичок, однак, як засвідчують останні події, далі це робити щоразу важче. Росії і Туреччині доведеться раніше чи пізніше схрестити мечі, якщо ситуація не змінить свого розвитку.
Ідліб – єдиний реґіон Сирії, який залишається під контролем опозиції. Там знайшли свій прихисток близько 3,5 млн біженців з інших провінцій Сирії, котрі не бажають жити під владою режиму в Дамаску.
Анкара надає військову підтримку сирійській опозиції у провінції Ідліб, в той час як Росія активно підтримує урядові сили сирійського президента Башара Асада. У Сирії розташований російський військовий контингент, літаки ПКС Росії здійснюють бойові вильоти, допомагаючи сирійській авіації.
«У разі потреби Туреччина готова воювати з Росією», – заявив радник турецького президента Реджепа Таїпа Ердоґана і член комітету президента Туреччини з безпеки і зовнішньої політики Месут Хаккі в етері місцевого телебачення. Коментуючи ситуацію, що склалася в сирійському Ідлібі, Хаккі нагадав, що Росія і Туреччина воювали одне з одним 16 разів, і запевнив у готовності Анкари зробити це знову. За його словами, «помста Туреччини буде жахливою». Крім того, він пообіцяв «розчленувати Росію зсередини», нагадавши, що в країні проживають 25 мільйонів мусульман.
І це вже серйозна заява, яку, зважаючи на посаду Месута Хаккі, важко буде звести до його суто приватної думки. Щоправда, поки що ніхто, окрім нього, в Туреччині на найвищому військово-політичному рівні не виступив зі схожими агресивними висловлюваннями проти Росії. Поки що.
У будь-якому випадку, в Анкарі ставлять загибель своїх вояків у провину не лише Дамаску, а й Москві (питання лише: прямо чи опосередковано) і не бажають пробачати. Усвідомлюючи, що бійка рихтується нівроку, турки намагаються перетягнути на свій бік максимальне число союзників. Тож Туреччина ініціювала негайне засідання Ради НАТО.
Екстрене засідання Північноатлантичної Ради на рівні амбасадорів було скликано в рамках 4-ї статті Вашингтонського договору про НАТО, в якій мова йде про консультації в разі загрози одній з країн-членів. «Сторони консультуватимуться між собою щоразу, коли, на думку якоїсь з них, виникне загроза територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці будь-якої із сторін», – так вона дослівно звучить. З моменту створення НАТО 1949 року консультації за 4-ю статтею проводять вшосте, причому п'ять з них відбулися саме на прохання Туреччини. Нагадаємо, що востаннє такі екстрені консультації відбулися 25 листопада 2015 року, коли Туреччина запросила підтримку Альянсу після того, як збила російський Су-24. НАТО тоді висловила Туреччини політичну підтримку, проте утрималася від будь-яких практичних дій.
Приблизно аналогічним чином розвивалися події і цього разу. Амбасадори країн-членів НАТО в п'ятницю висловили солідарність з Туреччиною після подій в сирійській провінції Ідліб, де турецька армія зазнала великих втрат. Вони також закликали Росію і Сирію активізувати зусилля з пошуку мирного врегулювання конфлікту в Сирії. «Ми закликаємо Росію і сирійський режим припинити наступальні операції і масовані повітряні удари. Ми також закликаємо Росію і Сирію повністю поважати міжнародне право» – заявив генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберґ на прес-конференції в Брюсселі за підсумками екстреного засідання Ради НАТО. Проте воювати з Росією, причому, коли вона не посягала на турецьку територію, ніхто бажання не висловив.
Що ж, Анкарі доведеться давати собі раду самій. Загалом наявних у Туреччини бойових і оперативних можливостей, сил і засобів цілком достатньо, щоб за лічені дні розгромити частини і з'єднання Башара Асада в провінції Ідліб. Це якщо Москва дотримуватиметься нейтралітету. Утім, не для того Путін влізав у сирійську м’ясорубку, аби тепер так просто здати свого союзника.
В цілому Туреччина значно поступається за своїм військово-технічним потенціалом Росії. Однак обставини і реґіон можливих дій впливають на розстановку сил. У випадку реґіонального конфлікту з Москвою Туреччина в разі застосування тільки конвенційних засобів ураження матиме перевагу в людях і техніці. Довести співвідношення в силах і засобах хоча б в співвідношенні один до одного Росії в короткі терміни не вдасться через віддаленість театру ведення воєнних дій і відсутності технічних можливостей для масованого перекидання військ і матеріальних ресурсів в район конфлікту.
Анкара ж може ухвалити рішення про перекриття проток Босфор і Дарданелли на підставі статей 20 і 21 Конвенції Монтре 1936 року. Туреччина має таке право в тому випадку, якщо вважає себе «під загрозою безпосередньої військової небезпеки». І турецьке керівництво вже розглядає таке рішення. Хай навіть трохи запізніло, бо нещодавно протоками в напрямку Середземного моря пройшли два фрегати «Адмирал Макаров» і «Адмирал Григорович» із крилатими ракетами «Калібр-НК». Що довше турки зволікатимуть, то більше військової техніки нажене Росія в зону конфлікту.
