Згідно з традицією, в кущах має перебувати рояль. В наших умовах «в кущах» є епідемії, провокації, міністри та інші звичні патології. Огляд подій тижня в Україні.
Вірус тижня
Турборежим пропхався у всі щілини сучасного існування країни, і в цьому є своєрідний «плюс», бо про події в львівських Винниках, тернопільських Микулинцях та полтавських Нових Санжарах довго не пам’ятатимуть – як Пилип з конопель з’явиться щось подібне, що на голову не налазитиме, аби потім вигулькнуло щось ще безглуздіше.
А поки що констатуємо прогресуючий інфантилізм і простих смертних, і їхніх «слуг». Перші готові повірити в найбезглуздішу страшилку і влаштувати собі подібним булінг не гірше за шмаркачів середньої школи в найзацофанішому спальному районі. Другі, наклавши довкола себе в процесі життєдіяльності купу того, що звикле накладають в такому процесі, закривають очі в переконанні у власній невидимості або показують пальцем на «спальний район», звинувачуючи тамтешніх аборигенів.
У попередніх 111 словах викладено версію того, що відбулося, яка не враховує злого умислу. Згідно з варіантами, що «холерний бунт» інспіровано навмисне, то в інформаційний простір запущено кілька сценаріїв на тему «Хто поганець?».
Вигодонабувачем мала б стати влада, яка наламала паркету по всьому периметру своєї роботи, а організувавши пікети на Галичині та погроми на Полтавщині, може спокійно тепер заявити: «То не ми криворукі і дурноголові, то народонаселення в нас на світ не через той отвір з’явилося». Повірити в цю версію важко, бо майже все, що робиться чинною владою, виходить дуже сумнівної якості і провести таку складну операцію в сценаристів на вулицях Банковій чи Грушевського клепки бракувало б. Тому з’являється «рука Москви», в що повірити можна, бо перебіг окремих подій дуже нагадував «народне волевиявлення» в Криму чи на Донбасі шестирічної давнини.
Дати відповідь на питання «Що ж сталося?» і «Що далі робити?» не виходить, бо турборежим не передбачає роздумів, а тому варто готуватися до повторення втілення в життя нових найбезглуздіших та одночасно максимально драматичних сценаріїв.
Міністри тижня
Менше згадували в контексті новосанжарських подій ще одного персонажа, який однозначно мав профіт. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков може знову приміряти на себе шати містера Вулфа з Pulp Fiction, бо він воістину «людина, яка вирішує проблеми».
Арсен Борисович вчасно (для створення потрібного йому ефекту) розставив своїх підлеглих на чолі з бронетранспортером, поговорив з обуреними коронавірусом посполитими і біля шефової МОЗ Зоряни Скалецької виглядав десь, як Айвенго біля леді Ровени. Оглядаючи все це фонтануюче благородство накупу з професіоналізмом, і не хотілося згадувати, що свого часу Авакову закидали постановочні бої «національних дружин» з національними гвардійцями на тему «земельної реформи».
Зоряні Степанівні треба було доганяти жвавого Арсена Борисовича в плані самопопуляризації, і вона вигадала необхідність власного двотижневого перебування на обсервації. Злі язики перше зводили наклеп про те, що головна борчиня з вірусом з Нових Санжар втекла, але, коли в санаторії Скалецька таки з’явилася, то почали патякати про те, що таким чином міністр охорони здоров’я дезертирувала зі звіту Кабміну в парламенті.
Шкода, що практику Скалецької її колеги не зможуть взяти на озброєння, бо два тижні кататися у вітчизняних електричках міністр інфраструктури Криклій не подужає, та і міністра оборони Загороднюка півтори декади ніхто в зоні ООС не витримає. Хіба що Аваков може піти агентом під прикриттям в якесь організоване злочинне угрупування. Бо Аваков може все.
Звіт тижня
Теза «Гончарук впевнено прямує до відставки зі скандалом» наразі потребує доведення. Запевнення прем’єра про 40% ріст ВВП за найближчі п’ять років вже забулися, що дало можливість Олексію Валерійовичу трохи впевненіше дивитися в завтрашній день. З вчорашнім днем все погано.
«У четвертому кварталі економіка знизилась, це правда. Cтаном на сьогодні, на жаль, наша економіка маленька. Вона недооцінена, вона недоінвестована. Стратегія розвитку економіки на наступні 5 років -- це залучення інвестицій», -- признався сам прем’єр-міністр.
Проте оптимізму Гончаруку не бракує. «Ми готові приступити до реформи децентралізації та продовжуємо працювати над цим питанням. Так, треба оптимізувати систему освіти і поліпшити її якість. Також ми готові до медреформи», -- ознайомив парламентарів з планами на майбутнє прем’єр-міністр.
Чи буде в тому майбутньому сам Гончарук у сучасній іпостасі, стане відомо ближче до Великодня, коли потреба в ритуальному жертвоприношенні виросте. Поки що зі звіту про піврічну роботу уряду найбільше припав до душі той факт, що презентацію готувала якась приватна фірма і отримала за це 84 тисячі гривень. У самому Кабінеті Міністрів на діяльність якого з бюджету йде десь мільярд гривень, фахівців у сфері візуалізації не знайшлося.
Т.в.о. тижня
Поки небайдужі виголошували чергове «ай-яй-яй» з приводу того, що якась істота у Верховній Раді не встала, коли поминали Небесну сотню, тимчасова виконувачка обов’язків директора Державного бюро розслідувань Ірина Венедіктова оприлюднила своє бачення подій 2013-14 років і що треба зробити стосовно Революції Гідності зараз.
За словами чи то керівниці ДБР, чи то народної депутатки (мандата Венедіктова не здала), пасувало б скасувати закон щодо недопущення переслідування учасників Революції Гідності, бо інакше справедливого і чесного розслідування не буде, а сам закон перешкоджає об’єктивному розслідуванню вбивства правоохоронців. Загалом, Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 2014 року конфліктує з Кримінально-процесуальним кодексом, і народним депутатам варто питання вирішити.
Тим, хто називав панікерами реалістів, що констатували початок реваншу дореволюційної влади, варто задуматися. Оптимісти стверджують, що нічого страшного поки що не сталося, а одкровення Венедіктової – лакмусовий папірець «з’їдять чи зворохобляться». Поки що жуємо.
24.02.2020