Чи чуєш Ти глухий цей стогін
Із близьких нам, чужих сторін,
Де ворог лютий, з пана пан,
Забрав наш рідний гай і лан?
Засів і все палить до тла,
Грабує край мов татарва.
Чи чуєш Ти цей стін-проклін?
Не крає твого серця він?
Є в тебе кріс або баґнет
Гей на врага! — у бій! — вперед!
Нехай буде народ сам пан,
Його най буде гай і лан.
Чи чуєш ти цей стін-проклін?
Не крає твого серця він?
Вставай! Не спи! Вже довго спав!
Останній мент!... Ти ще не встав?
Встаєш...? Ой горе, скільки спить
Кругом тебе! Давай будить,
Хай встануть всі! Вже ясен світ.
Хиба пора за стільки літ —!
Вставай, вставай! — бо крайний час,
На славу він прийшов й до нас
За рідний край, за рідний лан —
Вперед!...!
Тарнавський, чет. ІІІ. бриґади.
[Громадська думка, 29.01.1920]
29.01.1920