В історію відійшли часи, коли українців під час новорічно-різдвяної нірвани найбільше непокоїло питання «чи вдався олів’є?» У сьогоденні і ця ритуальна страва може голосом Левітана чи Ларрі Кінга почати говорити за політику. І, на жаль, біла гарячка тут ні до чого. Огляд подій тижня в Україні.
Обмін тижня
Закінчити війну в реальності виявилося дещо складніше, ніж в серіалі, а електорат іноді згадує передвиборчі обіцянки і реагує на це рейтингом, тому треба кроки, які матимуть позитивний резонанс. Цю аксіому Президент Зеленський засвоїв і зробив висновки з вдалого вересневого обміну військовополоненими.
Цього разу аналогічний захід був масштабнішим і проблемнішим. Найделікатніший закид до влади полягав в тому, що Офіс Президента проігнорував інформаційну складову заходу – вітчизняні журналісти, як бідні родичі, стояли, де їм було вказано, а російські та сепаратистські пропагандисти бігали, де вважали за потрібне. У підсумку на українському телебаченні ексклюзивна картинка від ОПУ, а за порєбріком і на окупованих територіях – сюжет для подальшого промивання черепних коробок.
Серйозніші претензії до Зеленського полягали в тому, на кого міняють наших полонених. За 76 звільнених українців в ОРДЛО поїхали 127 осіб, серед яких диверсанти, які в 2015 році заклали міну в Харкові, в результаті чого загинуло четверо людей; маріупольські диверсанти, що підпалювали будинки в прифронтовому місті і провокували безлади, фермер Бутрименко, через зраду якого терористи вбили десятьох українських воїнів, і навіть бразильський найманець Лусваргі, засуджений в Києві на 13 років. Окремим пунктом в цьому списку стоять колишні «беркутівці» з «чорної роти» – вбивці мирних жителів на Майдані і Інститутській в лютому 2014 року.
Про політичні дивіденди чи втрати для Зеленського говорити поки що рано, а росіяни свій профіт отримали, представивши обмін полонених і заручників на військових злочинців і просто вбивць як налагодження стосунків між Києвом і повстанцями (тільки так і не інакше гібридне військо фігурує в тамтешніх медіа) за миролюбного сприяння Москви.
В Кремлі вже оперативно заявили, що подібні обміни продовжаться і в наступному році.
СІЗО тижня
Поява у «обмінному» списку Зінченка, Аброськіна, Янішевського, Маринченка і Тамтури, яких звинувачують у розстрілі Небесної сотні, – шокуюча несподівнка. Екс-беркутівцям спершу змінили запобіжний захід на особисте зобов’язання (дивний крок Феміди стосовно людей, яким світило довічне ув’язнення), а з Лук’янівського СІЗО повезли на контрольно-пропускний пункт «Майорськ», звідки троє випровадилися до «ДНР», а двоє до «ЛНР». Поки «обмінний фонд» сидів останні години в «діда Лук’яна», слідчий ізолятор пікетували кілька сотень активістів, аби запобігти їхньому звільненню.
Коли ж «беркутівці» таки поїхали туди, де мали, Офіс Президента повідомив, що їхня передача була «умовою взаємного звільнення у форматі «всіх встановлених на всіх встановлених». В ОПУ процитували Зеленського: «Це рішення було політичним і складним, але воно не вплине на розслідування злочинів, вчинених проти активістів Майдану». Януковича заочно вже засудили, тепер і простим вбивцям є чого переживати стосовно розслідування.
А Лук’янівське СІЗО розташоване майже в центрі Києва, і його будівлю планують виставити на продаж. Розваги там не припиняться ніколи.
Бюро тижня
Епопея з Державним бюро розслідувань ввійшла в нову фазу – Володимир Зеленський підписав закон про перезавантаження цієї структури з відповідним звільненням напівлегендарного Романа Труби. Одіозний розслідувач назвав це рішення політичним, а не правовим, але вчасно вкусився в язик, аби традиційно не ляпнути чогось зайвого.
Замість політично не ідентифікованого львів’янина Труби тимчасово очолила ДБР харків’янка Ірина Венедиктова, яка потрапила в парламент під третім номером партійного списку партії «Слуга народу».
Колись Ірина Валентинівна цікавилася посадою мера рідного міста, але і в столиці їй буде чим зайнятися. Хоча кажуть, що пані має звання капітана поліції, юридичного досвіду у Венедиктової мало, аби керувати таким поважним Бюро. Щоправда, зараз вона лише виконувач обов’язків, і конкурс на те, щоб стати повноцінним шефом, має відбутися за три місяці.
За цей час можна почитати спеціальну літературу, проконсультуватися з батьком і чоловіком, які в правоохоронній системі собак з’їли, та здобувати нові вершини.
Губернатори тижня
Маркіян Мальський та Ігор Бондаренко не довго тішилися статусами голів обласних державних адміністрацій. Першого попросили на вихід з Львівської ОДА, другого з Закарпатської.
Володимир Зеленський пояснив своє рішення так:
«У цих двох областях ми не побачили жодного результату».
Якщо Президент напружить зір, то помітить, що результат відсутній ще в багатьох регіонах і галузях, і там проводити кадрову політику, рубаючи ятаганом в різні сторони, можна максимально ефектно. Сенсу і користі від того буде небагато, але посполитим звільнення-призначення завжди можна подати під соусом «Президент тримає руку на пульсі».
Існує, правда, клопіт з короткою лавою запасних у команді Зеленського, але креативний лідер держави завжди щось вигадає дотепне.
30.12.2019