Мало країв в Европі, котрі нам так мало знані, а які нам так дуже здалобся пізнати, як Данія. Малий цей нарід, всього 3 міліони населення — замешкує два невеличкі острови і один півостров, доволі убогі — з’умів своєю працею, освітою, енерґією і свободою розвою довести під кожним оглядом до такого стану культури і добробуту, про які ми ледви можемо мати поняття. Цей народ з'умів збудувати собі столицю Копенгаґу, яка має 600.000 мешканців і може рівнятися під оглядом архітектури і краси з усіма столицями велико-европейських держав, яка має 6 постійних театрів, пять чудових музеїв, в тім числі знаний у цілім світі музей великого донського різьбара Торнвальзена, всі вищі наукові заведення, з котрих рільничі мають славу перших у світі.
Три міліони населення має около 500 періодичних видавництв, з котрих декотрі, як "Politiken", "National-tidеnde", "Berlingske Tidende" i "Sotialdemokraten" виходять два рази денно, у великих обємах, разом около по 40 сторін денно друку.
Слава Данії — це народні університети. Данці зрозуміли, що найважніщим чинником для образування населення не є фахові школи а образування загальне і вже перед 20 літами почали свої високо розвинені фахові школи замінювати на народні університети. Тепер Данії є 85 таких університетів, де майже 10.000 Данців побирає річно своє загальне університетське образування.
Політичний устрій в Данії є конституційно-монархічний. На чолі держави стоїть король, який одначе має тільки репрезентативний характер. Ціла законодатна власть прислугує парляментови, а виконавча міністерству, яке мусить бути все зложене з більшости народнього заступництва. Нині воно радикальне з невеликою скількостю соціял-демократичних міністрів.
Аграрне законодавство нормує земельне питання в цей спосіб, що коли Данець-мужик хоче купити собі землю, то великий власник мусить її продати, і поволи шляхом еволюції земля переходить до рук працюючого люду.
Соціяльне законодавство, обезпечення праці і життя робітника стоїть майже найвище з усіх західноевропейських держав.
В Данії, як і всюди істнують політичні партії почавши від консерватистів до синдикалістів, та ріжниця між цими партіями далеке не така як у нас. На наші відносини, булиби консерватнсти дуже ліберальною партією, ледви чи не лівіщі від наших хліборобів-демократів, а з другого боку — данські синдикалісти значно правіщі чим наші ес-деки.
Пошана для людей праці і людей науки та штуки в Данії дуже висока, а ріжниця станів дуже мала. В Данії шанується людину як людину, без огляду на її суспільне становище. Коли приміром на котре данське свято прийде король і Ґеорґ Брандес, то в ґазетах пишуть, що свято це вшанував своєю присутністю Ґеорґ Брандес і король (Брандеса ставляють отже на першому місці).
Та найбільш уваги гідним в Данії, це заможність населення. Ту немає жебраків цілковито, мало навіть бідних людей. На наші відносини порівнати, то в Данії всі богаті. Бідний селянин має там 2-3 комнаті, 2-3 корові, кілька роверів, одного коня, всі потрібні машини і хозяйські забудовання і одну кариту до виїзду. По одежі там тяжко розріжнити в городі селянина від інтеліґента, а під оглядом загальної освіти і культури ріжниця рівнож не так дуже велика.
Це все зробили згадані народні університети народні кооперації.
Під оглядом закордонної політики Данія не веде ніякої самостійної закордонної політики. Вона хоче тільки супокійно жити, нікому ненаражуватися і головна річ — мати змогу добре торгувати. Данці невеликі купці, невеликі фабриканти — вони тільки посередники. В посередництві вони великі майстри. І тепер у них і нагромаджена така велика сила ріжного краму, що всі пристани переповнені а склади не могуть більше змістити. Данці ждуть нетерпеливо супокою на Україні, щоби туди перевести свій крам.
Становище нашої місії в Данії дуже гарне, а може і далеко гарніще, чим в усіх других нейтральних і антантських краях.
Місія прибула перша на своє місце призначення, і вже 1-шого марта ц. р. почала свою діяльність. Становище уряду до нашої місії з початку тихо прихильне, з кожним днем поліпшувалося. З першу не знав данський уряд, як йому віднестися до дипльоматичної місії непризнаної держави, яка фактично істнує, а юридично невизнана.
Уряд незнав, що робити з удостовіряючною грамотою нашого уряду, не знав як адресувати письма до нашої місії та що робити з нашими курієрськими та дипльоматичними паспортами.
Поволи уложилося все в нашу користь. Данський уряд приняв удостовіряючу грамоту нашого уряду і сам мін. закорд. справ Скавеніус потвердив, відбір видав членам місії дипльоматичні лєґітимації, письма до нашої місії адресує "до української лєґації" отже до "посольства", дипльоматичні і курієрські паси візує дипльоматичними візами, умістив нашу місію в списі закордонних представництв, взагалі дає всі права, які належаться посольству і до сето часу небуло случаю, щоби в чім небудь відмовив.
Рівнож і з другими закордонними посольствами наша місія має гарні звязки. Здається, це одинокий случай, що голова нашої місії зложив офіціяльні візити всім закордонним посольствам, як француському, анґлійському, американському і иншим, всі його приняли або особисто, або офіціяльними картками ревізитували.
Тепер між нашою місією, а всіми посольствами, яких є в Данії 22, відносини дуже гарні, всі наші ноти чужі посли приймають і повідомлюють, що вони їх пересилають свойому урядови. Паспорти наші не тільки признають і візують, а навіть самі відсилають українських горожан до нашої місії. Приміром одній Жидівці з Калуша, вже по признанню Полякам права управи над Східною Галичиною, заявило анґлійське посольство, що дасть її дозвіл тільки тоді на вїзд до Анґлії, як вона одержить від української місії паспорт.
Рівнож незвичайно гарні наші відносини до данської преси. В Данії живе богато заможних Росіян, які видають свою щоденну часопись "Возрожденіе". Рівнож Поляки видавали до недавна часопис "Polak w Danii."
До приїзду нашої місії, в Данії мато хто знав хто такі Українці, де вони живуть і за що боряться. Тому й звернула місія дуже велику увагу на інформацію данської преси про Україну. Завдяки особистим зносинам, вдалося зараз в місяці марті помістити майже в усіх більших часописах більше інтервю про Україну. З початком квітня, місія почала видавати 3 рази в місяць друковані, більші бюлетеня на данській і анґлійській мові, кожне число по 4000 примірників. Наслідок цих бюлєтинів такий, що місія дістає денно около 20 витинків з данських часописів, які передруковують вістки про Україну з наших бюлетенів.
Окрім цего видала наша місія брошури, з яких більша брошура описує про звірства Поляків у Східній Галичині. Цю брошуру передрукувало кілька часописів в цілости.
Сьогодні сміло можна сказати, що в Данії вже немає ні одного інтеліґентного чоловіка, який незнавби що це Україна. Зі столиці і з краю, дуже багато часописів звертається до місії з проханням, щоби їм надсилати статті і інформації про Україну.
Послідними часами вдалося нашій місії переконати старого Ґеорґа Брандеса на свій бік, котрий віддав великі прислуги Полякам у свойого старого друга Клємансо. Він інформований односторонно Поляками і Росіянами, довго неузнавав нашої національної окремішности. Щойно тепер в своїх письмах згадує він Українців, як народ, котрий бореться за самостійність, яка їм належиться.
18. IX. відбулося у голови місії Др. Дм. Левицького велике прийняття, на якому був Ґеорґ Брандес, поет Гофман, письменники Рубі Бенедіксен (укр. симпатик), Фридрик Вайс, проф. унів., журналіст і критик Гросман і посли естонський, литовський, фінляндський, латинський і сербський.
Блищих інформацій що до цего прийняття не маю.
[Український прапор, 12.12.1919]
12.12.1919