Вокальна педагогіка і репертуар

Софія Соловій у ролі Джейн Сеймур:

«Анна Болейн» Ґ. Доніцетті в Королівській опері Валлонії

Розділ ІІІ. Особливості вокальної педагогіки і репертуарні привілеї

Аделіна Єфіменко: Софіє, як відомо, вокальна педагогіка італійського belcanto навчає тримати регістрову рівність, нівелювати переходи, тощо. Чи не створює таке «вирівняне звучання», котре раніше призвело до занепаду григоріанської середньовічної монодії, враження монотонності і одноманітності? Адже відомо, що історичні складові бельканто вчені знаходять у ренесансному соборному співі, в експресивному стилі тосканської школи, у колоратурному вокальному мистецтві барокової опери. Чи справді естетика belcanto закликає до чистого ідеалу вокальної краси за рахунок відмови від драматичних ефектів, навіть, від цезур між поетичними версами? Наприклад, віртуозні включення майстрів бельканто першої половини XIX ст. були зумовлені суто музичним ефектом, прикрашали мелодію поза зв’язком з поетичним словом. Для партії Сеймур, на мій погляд, темброві «перефарбовування» регістрів необхідні. Голос Сеймур з подачі Доніцетті потребує використання експресивної вокалізації, тембрового контрасту з партією Болейн, щоб підкреслити психологічне роздвоєння героїні, чи не так?

Софія Соловій: Регістрова рівність італійського belcanto не заперечує тембральної різноманітності. Звичайно, стиль бельканто не передбачає крику, вигуків, ридань, але ніщо людське белькантовій стилістиці також не чуже. Разом з регістровою рівністю необхідно вміти застосовувати ці різні тембральні забарвлення, які цілковито залежать від психологічного стану персонажа.

Аделіна Єфіменко: Якими секретами італійської вокальної методики, яку ти вивчала в Італії і вже багато років поспіль практикуєш на сцені, ти могла би поділитися? Я споглядала за твоїми дихальними вправами перед виступом. Ці вправи – складова знаменитої авторської системи грудо-діафрагмальної гімнастики Гарсія-сина, якої користувалися всі італійські примадонни від Марії Малібрані Поліни Віардо до Соломії Крушельницької, чи це твоя авторська дихальна методика?

Софія Соловій: Ні, я поки не можу похвалитись авторською методикою дихальних вправ. Розробка методики потребує досліджень, дуже відповідального підходу і, насамперед, часу. Для себе я застосовую такі вправи, які дозволяють моїй діафрагмі і всьому дихальному апарату (який і є інструментом вокаліста) бути у добрій пружній еластичній формі. Але, я впевнена, що подібні вправи – це дуже індивідуальна справа. Кожен співак мусить підібрати саме такі вправи, які відчуває найважливішими для збереження, розвитку, інколи навіть для терапії свого голосу.

Аделіна Єфіменко: Репертуар belcanto – далеко не основна твоя спеціалізація. При побіжному погляді на репертуар співачки Софії Соловій вражає різноманітність: оперні партії з «Альчіни» Г. Ф. Генделя, Вітелії з «Милосердя Тита» і Електри з «Ідоменея» В. А. Моцарта, сопранові партії з «Еліаса» Ф. Мендельсона, партія Ельзи з «Лоенґріна» Р. Ваґнера, опери ХХ століття, концертні і камерно-вокальні твори сучасної музики від K. Пендерецького до Ю. Ланюка. Відомо, що більшість вокалістів віддають перевагу «вузькій спеціалізації» і досконало розвивають техніку belcanto як історичний раритет або обирають оперні партії у зоні фізіологічного комфорту власного голосу. Які фактори краще впливають на розвиток твого голосу – стабільний набір творів чи постійна мобільність репертуару? Що краще для тебе – перебування у зоні комфорту, чи вихід за його межі?

Софія Соловій: Так, це правда, я справді співаю музику різних стилів, але тільки тоді, якщо мої фізичні можливості це дозволяють. У мене був досвід співпраці зі справжніми барокістами і я отримала від нього величезне задоволення, хоча розумію, що стиль бароко – це окрема сфера й зовсім інші засоби, які необхідно ґрунтовно вивчати. На теперішньому етапі розвитку я відчуваю, що мій голос можна використовувати з більшим ефектом і користю для виконання класицистичної або романтичної музики, яка для мене є емоційно багатою і різнотембральною. Іншими словами, різноплановість і вихід із зони комфорту допустимі, але у межах фізіологічних можливостей голосу. Адже я планую ще кілька(надцять) років поспівати!

Аделіна Єфіменко: Цікавий факт, що роки виховання Анни Болейн відбулися при дворі Габсбургів у Брабанті у якості фрейліни Маргарити Австрійської. Як не пригадати твою партію Ельзи Брабантської з «Лоенґріна»? Педагоги вокалу староіталійської школи вважали такі поєднання небезпечними для здоров’я голосових зв’язок. Крім того, італійська і німецька вокальні школи дотримуються протилежних естетичних канонів. Як одному вокалісту впоратися з партіями такого різного стильового діапазону, не втратити гнучкість регістрових переходів, пластичність пасажної орнаментики? Як поєднати у репертуарі філігранну манеру співу опер belcanto, насиченість, «м’ясистість» голосу – складової мультитембрового колосу пізньоромантичного оркестру – і інтонаційну еквілібристку вокальних партій опер Альбана Берга, Дьордя Ліґеті, Ганса Вернера Генце, Джорджа Берджаміна?

Софія Соловій: Впевнена – це можливо! І творчість блискучої Барбари Ганніґан цьому підтвердження! Напевно, найголовнішим фактором є при цьому – не втрачати контроль над вокальною технікою, над звуковидобуванням, не допускати перевтоми, уникати зайвого напруження голосового апарата. А також – вчитись, вивчати різні стилі і техніки, займатись як самостійно, так і з викладачами, записувати свій спів, слухати, аналізувати, коректувати і так далі…

Аделіна Єфіменко: Останнє питання – традиційне і стосується твоїх мрій і планів на майбутнє. З якими режисерами, диригентами і співаками ти би хотіла зустрітися на одній сцені?

Софія Соловій: Восени цього року здійснилася одна з моїх мрій. Я була запрошена до Швейцарії на головну роль Русалки у новій постановці опери «Русалка» А. Дворжака. Прем’єра відбулася 21 вересня у Театрі Санкт-Га́ллену. Над режисурою працювала знаменита Вера Немірова. Її ідеї, а насамперед, неординарна інтерпретація образу Русалки по-справжньому захопили мене. Репетиції проходили напружено, інтенсивно й виснажливо. Тому результат перевершив усі очікування. Грандіозний успіх у публіки, широкий розголос у пресі, а головне, захоплення і бажання співати саме таку Русалку знову і знову. Після «Анни Болейн» в Омані повертаюся до Швейцарії. Вистави, у яких я задіяна, призначені на 8, 13, 17 грудня. Заключна вистава – 7 лютого. Співпрацювати з геніальними режисерами – це велике щастя. Я завжди буду прагнути до співтворчості з тими режисерами, диригентами, колегами-вокалістами, з якими навчаюся новому, ще непізнаному, незвіданому для мене. Люблю також співпрацювати з людьми, з котрими щиро можу розділити сильні яскраві переживання – як акторські, так і музичні!

Аделіна Єфіменко: Софіє, дякую за змістовну розмову і бажаю великих успіхів та здійснення мрій. Радію зустрічі з твоєю Русалкою у Театрі Санкт-Га́ллен.

Бесіду вела Аделіна Єфіменко.

Початок тут: Z , Z.

05.12.2019